Хто такі українські язичники, і чого вони справді хочуть?

7) А чи взяла б ваша Церква участь у якихось доброчинних чи освітніх акціях спільно з рідновірами?

Це доволі провокативне питання Насправді заради конкретного добра конкретного ближнього Церква завжди готова до співпраці навіть з людьми невіруючими чи тими, хто вірить у щось інше. Просто треба мати на увазі те, що ми чітко розуміємо межі такої співпраці. Ми ніколи не підемо на компроміси в справах віри і совісті, однак залюбки будемо допомагати всякому ближньому, якщо матимемо для цього відповідні можливості.

Особисто я, вже довгий час займаючись християнською наукою і питаннями духовної освіти, ніколи не наважився б допускати в навчальні заклади язичницьких адептів. Рівень їхнього загального розвитку зазвичай недостатній для того, щоб допомогти учням чи студентам сформувати цілісний позитивний світогляд. Рівень аргументації та науки цих сектантів все ще надто низький, щоб нині сприймати сучасне язичництво як щось серйозне й варте уваги. Нещодавно в одному із записів представник неоязичників писав про те, що бачив, як в християнському храмі (цікаво, що ж він там робив?) жінка пиляла собі нігті, а чоловік просто десь там поруч храму справив свою нужду…

Я не знаю, чи справді згадані ним епізоди мали місце в реальності, однак сам язичницький лідер, пан Аркуша, який про це написав на «Погляді», зробив саме це : не приховуючи задоволення, своїм опусом публічно помочився на Церкву. Насправді мені дуже шкода таких людей. Людина з очевидними духовними і психічними проблемами не тільки претендує на адекватність, але й чомусь свято переконана в тому, що всі читачі мають вірити його маячні й сліпо йти за ним. Кілька днів тому я бачив по телевізору, як цей персонаж «підзаряджався» від якоїсь каменюки «на щастя» у новому році. Тож серйозно я буду його сприймати тільки тоді, коли він таким ось способом зарядить хоча б мою стареньку «Нокію». І я вже навіть не хочу анонсованого ним щастя й успіху.

Отож, чи добре шанувати старовину? Тільки тоді, коли нічого кращого немає. А коли є краще, то й нема жодної потреби колекціонувати старий мотлох. Рекомендую більше не молитися каменюкам і деревам. Якщо ви не можете поки визнати Ісуса Христа за свого особистого Бога і Спасителя моліться хоча б на другий АйПад. Він реально розумніший.

Прот.Євген Заплетнюк

p.s. Досить легко можу передбачити, що ця публікація викличе певну долю обурення чи якихось інших негативних емоцій у сучасних поган місцевого розливу. Це доволі очевидна реакція людини на публічну правду про себе. На превеликий жаль, у мене надто мало часу для відповіді на всі ваші коментарі, особливо переконавшись у вашій маніакальній схильності до інтернет-троллінгу. Тому, якщо наважитесь щось писати, то пишіть коротко й по суті. Ваші емоції абсолютно нікого не цікавлять. Так само немає бажання вести дискусії з людьми, які знають про Церкву лише через далекі відбитки в пам’яті шкільних уроків про хрестові походи й каналізацію, яка прорвалась на місці будівництва храму.