Про Новий рік та про те, як його правильно зустріти ми розмовляємо з постійним автором нашого видання – митрофорним протоієреєм Євгеном Заплетнюком, Головою місіонерського відділу Патріархії Української Автокефальної Православної Церкви, священиком собору Різдва Христового міста Тернополя.

- Отче Євгене, якщо варто святкувати Новий рік, то, на вашу думку, як це має відбуватися в християнській родині?

Ну, якщо ви вже зробили салат Олів’є, купили шампанське, нарізали собі смачнючої ковбаски, та ще й наробили цілий стіл канапок трьох сортів, то навряд чи ви будете серйозно ставитись до будь-яких порад священика щодо смертельної шкідливості гріхів обжерства чи гурманства. Як вам напевне відомо, в Православній Церкві і досі триває передріздвяний, Пилипівський піст, який ще буде тривати до самого свята Різдва. Ми, християни, за древньою традицією в ці останні дні перед святом прагнемо бути особливо уважними до своїх думок, слів та вчинків. То ж розривати піст заради масового психозу на один день нам навряд чи варто. Як відомо, святкування Нового року у «звичній нам редакції» з’явилось в Радянському Союзі саме як атеїстичний аналог Різдва. І на жаль, в наш з вами час нічого принципово не змінилося. Люди, а особливо молодь, святкуючи незрозуміло що, буквально на наших з вами очах сходять з розуму, та відверто кажучи, сатаніють. Зі дзвоном курантів мільйони людей по чиїсь невидимій команді об’їдаються, обпиваються, блудять, вбивають один одного, замерзають покинуті друзями на дорозі, чи просто, потрапляють в ситуації, які без алкоголю і цієї масової ейфорії ніколи б не сталися. Тому, особисто я раджу усім найбільш аскетичний, і на мій погляд, найбільш тверезий та правильний спосіб зустрічі нового року : після легкої перекуски з бокалом вина (якщо для когось і справді важливо їсти після дванадцятої ночі), зателефонуйте друзям і родичам щоб їх привітати, а по цьому помоліться Богу в подяку за минулий рік, і попросіть благословення для себе та всіх кого ви знаєте у році наступному. Після цього, не вагаючись, лягайте спати, щоб вранці можна було легко прокинутися, як звично, для молитви і нових добрих справ. В деяких християнських парафіях є чудова традиція усім разом збиратися у Божому храмі, і відправляти там новорічний молебень саме коло опівночі. Поцікавтесь, чи у вашому храмі таке богослужіння буде відправлятись цього разу. Якщо ж його немає у новорічну ніч, то воно обов’язково буде правитись 1 січня вранці, або після Літургії.

Зі дзвоном курантів мільйони людей по чиїсь невидимій команді об’їдаються, обпиваються, блудять, вбивають один одного, замерзають покинуті друзями на дорозі, чи просто, потрапляють в ситуації, які без алкоголю і цієї масової ейфорії ніколи б не сталися.

- Чи принциповим питанням для Церкви є святкування дати нового року саме за старим стилем; може простіше було б «узгодити» церковний і світський календарі для практичної користі, пов’язаної з постом в період світських святкувань?

В цьому сенсі питання календаря для нас має доволі опосередковане значення. Кожен хто намагався більше дізнатись про історію сучасної календарної системи міг доволі просто переконатись у тому, що і григоріанський і юліанський календарі не позбавлені своїх вад. То ж питання вибору одного з них – це питання не стільки пошуку істини, скільки питання пошуку розумної альтернативи, чи кращого вибору з двох гірших. Новий церковний рік ми маємо у вересні, і всі інші святкування «Нових років» вважаємо всього лиш черговою людською традицією, яка з’явившись свого часу на заміну Різдву, з плином часу стала обростати цілою низкою суто комерційних атрибутів, мутуючи про цьому у щось цілком аморфне і незрозуміле. Посталі атрибути новорічних свят вже давно замінили собою самі свята настільки, що без них сучасній людині новорічні святкування вже й не уявляються повноцінними. Люди нині справді чекають новорічних розпродажів більше, аніж чекають приходу у світ Самого Спасителя. Це дуже і дуже сумно. Очевидно, що кожна нормальна людина повинна розуміти те, що будь-які святкування повинні мати під собою відповідний ґрунт . От особисто я вважаю, що Новий рік це доволі штучне свято. Для кожного з нас святкування власного Дня народження – нічим не менше свято, а навіть і більше, бо більш конкретне. Мій особистий Новий рік починається в день мого народження, але не з указу Юлія Цезаря чи Петра Першого. Хоча, звісно, все це доволі суб’єктивно. Хочуть люди святкувати – нехай собі святкують. Була б лиш користь з цього їхнім душам. Але якраз цього ми, зазвичай, і не зустрічаємо…

Pages: 1 2 3