“Кликав вовк козу в гості – а вона йти не хоче…”

Для ведення переговорного процесу з УПЦ Київського Патріархату, було створено комісію. Разом з тим прийнято рішення довести до відома патріарха Філарета та Священного Синоду УПЦ КП чітку позицію Української Автокефальної Православної Церкви щодо відновлення єдності Українського Православ’я. Тоді ж одразу було озвучено низку принципових для УАПЦ зауваг. Зокрема такі:

1. Об’єднання Української Церкви має відбуватися на чіткій канонічній основі, з відома та схвалення Вселенського Патріархату, який згідно з історичною точкою зору є Матір’ю-Церквою для давньої Київської Митрополії.

2. Оскільки УАПЦ з особливою канонічною шаною ставиться до Вселенського Патріархату ( що відображено у її Статуті, та документах Помісних та Архиєрейських Соборів ), то передумовою об’єднання повинна стати відмова УПЦ Київського Патріархату від необґрунтованої критики Вселенського Патріархату, а також абсолютна відмова від молитовного спілкування з церковними спільнотами, альтернативними до вселенського Православ’я.

3. Корисними для Церковного життя України є залучення до переговорного та об’єднавчих процесів також і Української Православної Церкви, більшість єпископату якої, на чолі зі своїм Предстоятелем, бажає подолання наслідків розділення і церковної кризи в Україні, та унормування канонічного становища Церкви в Україні.

4. Модель відновлення єдності Православної Церкви в Україні, зокрема, відновлення євхаристійного спілкування між Українською Автокефальною Православною Церквою і Главою та єпископатом УПЦ Київського Патріархату, має відповідати канонічній традиції Православної Церкви, та повинна мати компромісний характер, тобто не вести до механічного «поглинання» однієї юрисдикції іншою. Вона також має передбачати збереження канонічних органів Української Автокефальної Православної Церкви, зокрема її Предстоятеля та Архиєрейського Собору, на період становлення церковних структур об’єднаної Церкви, уже з подальшим утворенням єдиної церковної структури.

5. Архиєрейський Собор УАПЦ також засвідчив, що однією з проблем, на шляху повної канонічної єдності між Українською Автокефальною Православною Церковою та Патріархом Київським і всієї Руси-України є канонічне становище дійсного Предстоятеля УПЦ Київського Патріархату, що вимагає додаткового канонічного дослідження як з боку УАПЦ, так і з боку Вселенської Патріархії.

Оскільки більшість із цих умов-побажань УАПЦ так і не були почуті, то ні Предстоятель, ні переконлива більшість нашого єпископату, продовжувати пустопорожній діалог з УПЦ КП по великому рахунку не бачили сенсу, хоча й від продовження цього діалогу не відмовлялися. Від нього відмовився Київський Патріархат, оскільки там постаті нинішнього патріарха надається спотвореного еклезіологічного, чи, точніше, гуруїстичного виміру : ним, і лише ним визначається минуле, сучасне і майбутнє УПЦ Київського Патріархату. Для вірних нашої Церкви дана справа бачиться у зовсім іншому світлі. Нашу Церкву створив Бог, а не люди.

Патріарх Філарет так і не покаявся за свої брехні та гріхи перед Україною та її Церквою, але всупереч здоровому глузду з кількісним зростанням Київського Патріархату ще більше утверджується у своїй правоті та безкарності. А та ревність, з якою він підійшов до справи : спочатку поглинання, а згодом і ліквідації Української Автокефальної Православної Церкви – це воістину сатанинська ревність, за якою прихована не любов до Христа, а власна непомірна гординя, егоїзм та марнославство.

Ми добре знаємо, що сила Церкви не в кількості її храмів та людей. Сила Церкви не в величині банківських рахунків Патріархії. Її сила навіть не у персоні Президента держави, чи кількості політиків, які б нею опікувалися. Сила Церква – у її Любові та Смиренні. І там де їх немає – там вона вже зазнала поразки, бо гріх переміг її. А коли її переміг гріх – то це вже не Церква Христова. Сам Бог про це навчав : «Ворота пекельні не подолають Її».

Невже й досі правий той, хто сильніший? Ні! Сила УАПЦ в Правді. І ми будемо відстоювати її і словом і ділом!

«Не бійся, черідко мала! Бо благоволить Отець ваш небесний дати вам царство!» (Лука 12, 32).

Протоієрей УАПЦ Євген Заплетнюк,
спеціально для інтернет-видання “Обозреватель”