Протоієрей Євген Заплетнюк: «Готовність до щастя визначається мірою нашого посту»

— У які дні піст більш суворий?

— Виходячи з аскетичного міркування, піст повинен бути більш суворим у ті дні, коли ми більше грішимо. Наші невдачі у духовному житті не повинні нас розчаровувати. Навпаки — вони мають стати для нас реальною мішенню. Коли відчуваємо, що занадто слабкі і не можемо впоратися з гріхом, подолати у собі певну пристрасть, треба одразу звертатися за допомогою до Бога і Церкви.

Молімося до Отця Небесного, шукаймо у Святих Отців порад для спасіння нашої душі. В християн стало традицією у середу і п’ятницю більш суворо дотримуватися посту. Я ж вважаю, що треба бути віруючими, порядними і культурними людьми весь тиждень.

— Зазвичай, Великодній піст у нас асоціюється зі сповіддю і святим причастям. Кожен християнин вважає для себе обов’язком напередодні Великодня прийти до сповіді. Як повинен поводити себе християнин під час Різдвяного посту?

— В усі церковні пости ми повинні поводитися однаково. Але особливо важливо не прогаяти подарований нам Церквою час і всією християнською сім’єю працювати над власним самовдосконаленням.

Я часто наголошую парафіянам, що релігійне життя людини не є додатком до її основного буття. Навпаки, воно є центральним життям християнина. Знання Бога змінює людські долі. Однак, коли ми називаємо себе християнами, а роками не змінюємося, то це означає, що з нашим духовним життям не все гаразд. Існує кілька способів його покращити. Це — добрі справи, молитва, духовне читання, милостиня, піст, участь у церковних богослужіннях, Таїнствах Сповіді та Причастя.

Хочу зазначити, що систематична сповідь та причастя – запорука доброго духовного здоров’я. Тому бажані хоча б один раз у місяць, особливо на іменини, на великі свята. В конкретних випадках варто радитись зі священиком. Головне, не допускати того, щоб нашу душу можна було легко викинути на смітник, аніж повернути її з гріховного полону.

— На час Різдвяного посту припадає Новий рік. Багатьом важко втриматися, щоб не підняти у новорічну ніч келих шампанського чи з’їсти шматок м’яса. Чи можна у новорічні дні зробити виняток і не постити?

— Як православний священик вважаю, що це неправильно, позаяк свідчить про те, що людина хоче стати керівником Бога. Людство з кожним роком все далі відходить від Христа, все більше сатаніє, на очах перетворює світ у справжнє пекло. Уявіть собі, як у час цієї духовної війни частина християн переносить битву зі злом у більш зручне та комфортне для себе місце. Це вже не боротьба, а повна капітуляція.

— Про що насамперед потрібно пам’ятати під час посту?

— Піст — це протягнена рука лікаря хворій людині, рука Бога — кожному з нас. Ми можемо прийняти цю допомогу, а можемо й гордовито відкинути таку любов і увагу, пояснюючи це якимись поважними причинами. Насправді ж, ніяких вагомих причин не відповісти на Божу любов власною любов’ю не існує. Хоча й буває, що вже занадто пізно каятися, бо ми на це не здатні. Тож поки є час – спішіть робити добро і гартувати власні душі. Життя на землі таке коротке. А щастя — це мить, яку збагнути неможливо. Ми все життя очікуємо його, мріючи про якусь річ чи подію. Але як тільки отримаємо її, то почуваємося щасливими недовго.

Наші предки невипадково виводили етимологію слова «щастя» з поняття «счастье» — від слова «сейчас» — те, що існує тільки тут і зараз. Минуле щастя для нас вже таким не є. Невідомо, чи буде майбутнє щастя. Однак, ми, християни, маємо радіти, що Бог дає нам не примарні обіцянки, але реальне щастя. Робить це за умови, що воно нам потрібне, що ми справді хочемо його здобути собі і своїм ближнім. Наша готовність до щастя визначається нашою мірою посту і бажанням зберігати себе для вічного і святого життя. Нехай допомагає нам у цьому Господь!

Джерело: Новинний портал “За Збручем”