Протоієрей Євген Заплетнюк: «Готовність до щастя визначається мірою нашого посту»

28 листопада розпочинається Різдвяний піст. Триватиме він до 6 січня, коли ми з багатою кутею святкуватимемо Різдво Ісуса Христа. Протягом цього часу християни обмежують себе в їжі, а також намагаються уникати в своєму житті того, що віддаляє людину від Бога, аби духовно приготуватися до зустрічі великого свята. Що означає піст, яку роль він виконує в житті християнина, як підготуватися до зустрічі Різдва? Про це ми попросили розповісти голову місіонерського відділу Патріархії УАПЦ, священика церкви Різдва Христового м. Тернополя, митрофорного протоієрея Євгена Заплетнюка.

— Історія передріздвяного посту — доволі очевидна, — розповідає протоієрей Євген Заплетнюк. — Традиційно, як напередодні свят ми наводимо лад у домівках, прибираємо подвір’я, так і до приходу у світ Спасителя — Господа нашого Ісуса Христа ревні християни готують власні душі особливими аскетичними та духовними практиками, зокрема постом. За древньою традицією Різдвяний піст триває сорок днів і в церковних книгах зветься Святою Чотиридесятницею. У народі цей піст ще називають Пилипівським, Пилипівкою, бо його початок припадає на наступний день після свята апостола Пилипа, яке відзначаємо 27 листопада.

Протоієрей Євген Заплетнюк: «Готовність до щастя визначається мірою нашого посту»

— Які відмінності між Різдвяним і Великоднім постами? Чим особливий Різдвяний піст?

— Принципової різниці між Передріздвяним та Передвеликоднім постами немає. Вони є частиною важливої праці людини над власним духовним вдосконаленням. Однак, якщо до Пасхи ми готуємося постом, духовно розмірковуючи про Голгофські страждання і очікуючи Воскресіння Спасителя, то в піст перед Різдвом разом із Церквою чекаємо приходу в світ Ісуса Христа. Можна, звісно, сказати, що Великодній піст, на відміну від Різдвяного, більш суворий. Однак, це буде не зовсім справедливо.

Справа в тім, що рівень посту визначається не кількістю та якістю страв у нашому раціоні, а мірою любові християнина до Бога, до людей і до себе. А любов — це справа доволі конкретна. Вона або є, або її немає. Ще ніхто і ніколи не зміг переконливо зіграти любов, якщо її сам хоча б раз внутрішньо не відчував. Тож треба чесно визнати, що ми або любимо, або ні. Або постимо, або не постимо. Посереднього стану не існує. Чимало людей запитає: а чи реально постити у тій мірі суворості, про яку віками навчає нас Церква?

Відповім ствердно: Церква хоче, щоб ми виконували максимум того, що в наших силах. За те, що ми зробити не можемо, нас Господь питати не буде. Тож Різдвяний піст для нас є ще однією нагодою переконатися, наскільки ми любимо і наскільки здатні перебороти власні слабкості та пороки в ім’я найважливішої мети — пізнання Бога на особистому рівні.