Скоропадский заявил об утрате. Совести

Однак нікого так сильно не осоромив пан Скоропадський, як мого давнього і надзвичайно близького й сердечного друга – пана Тараса («Тарасія») Антошевського, колишнього мого одновірця з УАПЦ. Усього в одному реченні, вирваному з контексту, було феєрично розставлено всі крапки над «і» у глобальності мислення цього експерта — директора Релігійно-інформаційної служби України. З’ясувалося, що «Они не доросли до понимания того, что общение между церквями — это не политические переговоры. Просто надо объединяться без всяких условий и ультиматумов». Вирвана з розмови фраза (а як ми вже переконались, Артем це уміє), без будь-яких деталей, абсолютно не відкриває нам повної картини. Можливо, брат Тарасій тут говорив не про бездумне об’єднання УАПЦ з УПЦ КП, а наприклад, УГКЦ з УПГКЦ, чи уніатів з римо-католиками. Хто ж їх тепер зрозуміє?!… Особливо у випадку, якщо тепер не можеш довіритися ні одному, ні другому.

Не сподіваючись на вибачення Артема, маю до нього лише одне прохання. Артеме, для власного самоствердження більше ніколи не використовуйте мою скромну персону. І взагалі, забудьте про моє існування та витріть врешті з записника мій номер. Користі з того, що ви досі написали про УАПЦ, немає ніякої. Знайдіть собі, будьте вже такі ласкаві, іншу жертву, яка дасть вам можливість, безнаказано паразитуючи, видумувати про неї вигідні «сенсації», не втрачаючи при цьому титулу саме «навколо-релігійного» публіциста. Я ж особисто, в силу притаманного мені холеричного темпераменту, кожному знайду що, як і коли відповісти. У тому числі, поставити всякого брехуна на місце, належне йому в такому випадку. Бо сила — не в грошах. Вона — у Правді. Чи не так, друзі?

З блогу прот.Євгена Заплетнюка
на сайті bogoslov.org