«Хелловін – «свято» невігласів та безбатченків…»

- З чим асоціюється у вас назва Хелловін?

«Хелловін – «свято» невігласів та безбатченків…»

- Чесно кажучи, при згадці назви свята мені зовсім не спадає на думку традиційна етимологія цього слова. З одного боку, якось, суто розумом, я добре знаю, що назва ця походить від слів, які передають значення вечора, напередодні католицького дня усіх святих. Але з іншого боку, увесь той бісівський антураж, який супроводжує хелловін, пересичення свята образами демонів і саме їх виставлення на перший план, дає мені підставу тлумачити це слово у зовсім іншому ключі. Ось, дивіться : «Hell» – англійською мовою це пекло. «Win» – якщо брати іменник – це переможець, або виграш. Дієслово «win» ще конкретніше. Воно має значення «захопити», «поцупити», «перемогти». Тому, для мене хелловін – це вперте намагання певних сил представити перемогу пекла над святістю вже як очевидний, звершений факт. Як християнин, я не потребую таких гіпотез. Я просто не вірю їм. Спаситель наш Ісус Христос обіцяв, що жодні сили пекельні ніколи не зможуть перемогти Його Церкву, освячену на Голгофському хресті Його найчеснішою кров’ю (Мф.16:18).

Звісно, багато хто може мені, доволі справедливо дорікнути, що, мовляв, не варто до дитячого свята ставитись так серйозно. Якоюсь мірою це теж правда. Однак, не варто і недооцінювати оце дитяче загравання з бісами. Діти – дітьми. Але ж біси там – справжні. Тож, поки ми не те що з бісами, а самі з собою не можемо розібратись – такі жарти доволі небезпечні і для душі, і для тіла. Споглядаючи на оцей масовий хеловвінський психоз, я можу лише з сумом зітхнути про те, що в нас з такою швидкістю, і в таких масштабах, не поширюються давно забуті власні українські національні традиції – колядки, гаївки, щедрівки, чи хоча б просто – традиція сімейного відвідування храму у неділі і свята. В нас якщо часом і зустрічається таке, що вся сім’я виходить разом до церкви, то нерідко кожен з її членів йде у власний храм. Більше того. Бісам ми і без Хелловіну служимо тим, що служимо лінимося, крадемо, осуджуємо, блудимо, хамимо старшим і молодшим, заздримо і т. д. Тому, хотілося б, щоб кожен, хто вводить у своє життя нові свята, чітко зрозумів, що нові свята – це не лише спосіб проведення власного дозвілля. Це ще й відображення наших стосунків з Богом, і відтворення назовні того, що насправді робиться у наших з вами душах. А закінчити свій монолог хочу жартівливимафоризмом: Чи підтримую я Хелловін? Я обома рогами проти )!

Ольга Терещук, Інтернет-видання “Погляд”