Пасхальне Послання Преосвященного Іоана, з ласки Божої єпископа Львівського і Самбірського, всечесному духовенству, боголюбивому чернецтву і всім вірним чадам Львівсько-Самбірської єпархії, Української Автокефальної Православної Церкви. Улюблені у Господі всечесні отці, дорогі брати і сестри: Христос Воскрес!
«Цей День нам Господь Вишній дав!
Це День Святий, Великий!
Христос, Спаситель з мертвих встав,
Царствує нам на віки!»
Коли ми чуємо слова Пасха Христова, Великдень, то вони сприймаються нами більш по земному, на основі досвіду наших святкувань. Але велич Православної віри дозволяє нам розширити межі сприйняття Свята із свят, Торжества із торжеств. Позаяк у такі дні святкує не тільки земля та все суще на ній, святкує і Церква Небесна, торжествуюча. Ми маємо змогу подумки полинути від земного святкування, від земних відправ до Торжествуючого Великоднього Неба. Бо Великоднем двері Царства Христового відчинено, розпростерто для всіх, хто бажає причаститися Величним і Святим Ісусовим Торжеством.
Згадаймо, святкуючи сьогодні, Сина Божого, Воскреслого в ту світанкову пору. Коли ангели відвалили величезний камінь від дверей гробівниці, де перебував Христос, котрий силою Свого Божества, перемігши смерть, встав і полинув, попрямував до спасенного Ним світу. До людей, яких Його спокутний подвиг урятував од гріха, погибелі і смерті.
Перш за все линув він до відданості жінок-мироносиць, які, долаючи страхи, поспішали до гробу Христового, щоб завершити чин погребіння. Спочатку Воскреслий посилає до них ангелів, аби не перелякати їх, стривожених та скорботних. Небесні вісники сповістили їм про воскресіння їх Божественного Учителя. А потому Він Сам промовить до Магдалини: «Маріє!» і почує від неї: «Учителю!».
Прийде до Ап. Петра, щоб утерти його сльози жалю і розпуки за триразове відречення.
Долучиться в поході до Своїх Апостолів Луки та Клеопи й утвердить віру їх через переломлення хліба.
Далі поспішатиме Син Божий до Світлиці Сіонської. Через зачинені двері увійде Він, щоби Його учні, зібрані там, не сумнівалися у тому, що Він направду воскрес, воістину став Переможцем смерті, диявола і гріха.
Тоді відбулося ще одне дивовижне об`явлення Боже. Згадаймо схвильований піснеспів посеред Пасхальної ночі: «Ангел взивав Благодатній, – Чистая Діво, Радуйся, Твій Син воскрес тридневний від гробу, і мертвих підняв, люди, веселітеся!..» Спаситель не прибув Сам до пригніченої горем Матері. Він послав Свого Архангела Гавриїла, котрий колись благовістив Її про народження Сина. Сьогодні у нього була особлива місія – знову Благовістити Їй про Пасху, про Воскресіння Її Сина, Господа нашого Ісуса Христа.
Скільки тих зустрічей відбулося посеред дивовижного надрання, та й у кожному дні потому, до Вознесіння Господнього від землі до неба!
А скільки їх відбулося за тисячоліття людської історії!
Ми, земнородні люди, творіння Божі, у своєму дочасному житті часто любимо згадувати якісь особливі події, що трапилися, відбулися у нашій людській долі. Коли вони щасливі, значущі – згадуємо їх з особливою приємністю, радіємо, щасливимось, знову переживаємо, подумки повертаючись до них.
Так само Ісус Христос, Спаситель і Господь, що воскрес із мертвих, напевно, по-особливому згадує кожну наступну річницю тієї найбільшої події в людській земній історії. Так само, як і тоді, у Великоднє світання, коли Христос поспішав від опустілого гробівця, лине Він і сьогодні з Неба до святкового люду.
Спаситель – серед нас, спасенних, обов`язково кожного дня Великого Посту, у трепетних подіях Страсного Тижня. Він поспішає назустріч, коли ми Хресною ходою прямуємо довкола наших Храмів земних посеред Пасхальної ночі. Це Він, Святий Переможець смерті, очолює наші Великодні Богослужіння. Це Христос Воскреслий приступає до кожного кошика Пасхального з принесеними споживами, щоб особисто освятити їх. Це Господь разом з апостолами присутній за кожним нашим святковим Пасхальним столом, наче у Сіонській Світлиці, – знову і знову переконуючи нас у правдивості Свого Божественного Воскресіння. Тільки завмерла гріхами душа може не відчувати Його присутності, Небесної щирості і любові, яку випромінює Христове Милосердя і Ласка.
Так, для Христа є цінною наша побожність, і наша віра, до кінця не розгублена на манівцях життя, наша надія, у якої на землі стільки ворогів та неприятелів. Все-таки вижили, збереглися ці чесноти людські! І нинішнього Великодня прийшов народ до Храмів земних, бо переконаний: з нами Христос, є і буде завжди з нами.
Тому, з Божою допомогою, минуться негаразди. Збудеться наша свята одвічна і довічна мета, і Господь уможливить нам єдину Помісну Православну Церкву, не штучно витворену, не людською похітливістю і пристрастями, а любов`ю Бога нашого, що воскрес із мертвих. Тож не розгублюймо, не посіваймо намарне надій наших ні в Римах, ні в Москвах, ні в Царгородах. Наше добро, щастя і спасіння ближче – біля Господа Воскреслого!
Улюблені у Господі всечесні отці, дорогі брати і сестри: всечесне духовенство, боголюбиве чернецтво, і всі вірні чада, увірені мені, Львівсько-Самбірської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви! Від щирого серця вітаю усіх Вас з Торжеством Христового Воскресіння!
Прагну, щоб ніхто з нас не залишився осторонь цього спасительного блаженства зустрічі з Господом Пасхальним. Він любить нас, дорожить усіма нами, – ніколи не забуваймо про це! Сьогодні чимало в людей тривог і негараздів, вкрадаються до серця сумніви, гнітять хвилинні вагання. Але з Господом Воскреслим усім нам обов`язково поталанить, інакше бути не може!
З цією святою вірою нам жити і перемагати у виснажливій боротьбі за щасливу участь у вічності, за спадщину Христову – Його Царство, якому немає меж, немає кінця. Амінь !
ВОІСТИНУ ХРИСТОС ВОСКРЕС!
З ласки Божої смиренний
+ІОАНН,
єпископ Львівський і Самбірський
Пасха Христова, 2011 року, Львів-Самбір.
