День видався світлим, морозним і сніжним. У м. Самборі девять Православних Храмів різних конфесій і всі вони традиційно велелюдні. Не стало виключенням богослужіння, яке відбулося в передостанню із підготовчих Неділь до Великого Посту. У Всекарпатському Самбірському Православному Центрі, що за останні роки виріс посеред старовинного прикарпатського міста над Дністром. Його заснування та розбудову ще на початку дев`яностих років благословили Митрополит Іоанн(Боднарчук), а пізніше Святійший Патріарх Володимир (Романюк), нині в Бозі спочилі.
У зимовий холодний період верхній Храм на честь Успіння Богоматері зачинено, тому відправи відбуваються у нижньому Храмі на честь святого виходця із Самбора, Святителя Павла Митрополита Тобольського і всього Сибіру. Рання служба тут розпочинається у 8-ій годині вранці, наступна відправа Божественної Літургії – о 10-ій годині. На обидвох Божественних Літургіях Храм повний парафіянами. Напередодні Божественну Відправу Поминальної Суботи 26 лютого, та службу Неділі Мясопусної відправляв у спів служінні храмового духовенства преосвященний Іоанн, Єпископ Львівський і Самбірський.
У Храмі на відправах велика кількість дітей та молоді, які кожної неділі та на свята традиційно відвідують Богослужіння, приймаючи активну участь у них. В кінці поминальної служби в суботу та наприкінці Відправи в неділю, преосвященний єпископ Іоанн виголосив відповідні повчання та склав найщиріші побажання парафіянам з нагоди підготовки до Великого Посту та на самий Піст, який невдовзі наступить у житті Православних християн.
Чудово і милозвучно звучав церковний хор, храмова молодь з побожністю тривала хоругви, десятки людей попередньо висповідавшись, зі страхом Божим, в побожності приступали до Святої Чаші, причащаючись Святих Христових Таїн. Правильно, розміряно і чітко виконували свої функції всі ланки Церковного життя. По відправі у вівтарі Православного Центру м. Самбора на згадку про цю подію було зроблено спільну світлину.
Проходить життя своїм чередом на Львівському Прикарпатті, народ Божий рідниться з Господом у побожному Храмовому житті і за це Богу нашому слава.
Місце постійного перебування владики Іоана буде Самбір?
” Чого б тільки в ім”я моє не попросили , дасться Вам”……… каже Господь чадам Божим. Самбірчани переконалися , в правоті пророчих цих слів Божих. Ощасливився самбірський новозавітній Ковчег,храм Святий, Архіпастирем Достойним. Молитва за радість є очолювана Владикою Іоаном. Слово настановче , приймається з великим трепетом і слуханням.Це чудово, що тепер самбір має Пастиря, Архіпастиря, з яким не страшно і не боязко ….!!!
А з яким Архиєреєм вам отче Миколо було страшно ?
Поясніть будьте ласкаві термін ” Всекарпатському “
Блаженні, сущі матері й отці,
І немовлята у щаснім сповитку!
Той, хто плекає родоводу нитку,
Не має тіні смерті на лиці.
Блаженні ми, бо є у нас Швеці,
Що Роду дух поклали на офіру
За Правітцівську Православну Віру.
Трима з них кожен голку у руці -
Лата Вкраїнську “шагреневу шкіру”.
(Валерій Ясиновський, збірка “Нотатник”: К., “Майстерня книги”, 2010, с.90).
Слава Богу, за достойних архіпастирів УАПЦ !
Многая Літа вл. Іоану!
Архиерейская шапка(митра) с трехсоставным (осмиконечным) крестом. Приятно видеть.
Может я что-то не так понимаю, но в УАПЦ вроде уже есть архиерей с титулом Львовский.
Ну, і що? Львівська область величезна. Місця всім вистачить, раз там помістився цілий хребет УАПЦ.
Розказують, що Владика Макарій не дуже противився реєстрації нової єпархії на Львівщині. Якось важко в таке повірити. Наскільки всі знають, у Владики Малетича ніколи не було конструктивних позицій, а тільки за девізом бабусі Ядвиги – “А баба Яга протів”.
Розкажіть, що сталось з Владикою Макарієм. Може у нього була зустріч з Богом, ангелом чи святим і він вирішив змінити своє владолюбне ханжеське життя на віддане служіння у Христі Ісусі?
Якщо у людині сидить біс противлення добру, то вона буде доколупуватись до всього – навіть на хрестику на митрі. Це всього лиш ознака духовної і очевидної слабості. Боятись православного архиєрея може тільки диявол, і діти його. А те, що редакція не публікує матюки у коментарях, це зовсім не означає, що їх не було. Хоча, вони б чудово доповнили загальний образ усіх критиканів і анонімних вольнодумців львівської землі. Шкода, звичайно, що вони шукають чогось, чого немає. І не бачать як у себе під носом на Хребеті УАПЦ львівської єпархїї вже який рік катається Юрко Ісіченко. Невідомий монах, невідомої “церкви” з цілком відомими психічними проблемами. Шкода, що такий старий, а такий дурний. Хоча воно й справді, старі – як ті діти. Я й сам як малий був “служив служби” . Ну, цей так само в 55-ть. Цікаво, до речі, чи він Св.Миро сам варить, чи може вже уніати виділяють в подяку, за захист доброго імені кардинала Йосипа Сліпого? Звісно, владику Іоана є чого “боятись”.
Повністю підтримую о. Євгенія. Якщо Церква очищається – так біси відразу починають “нервувати “. І лексика в коментарях – це перша ознака. А в кануни початку Великого посту … то відразу все розкривається.
Хіротонія вл. Івана є найвдалішою з поміж усіх останніх хіротоній. До його рівня багатьом нині діючим архиєреям України (УПЦ, УПЦ КП, УАПЦ) ще йти і йти. Це сповідник нового часу, котрий поклав на вівтар Помісної Церкви накращі молоді свого життя. Він не словом, а ділом будував Помісну Церкву в Україні. Щоб зараз не писали його колишні студенти у прес службі УПЦ КП, я ніколи не повірю у якийсь момент його особистої користі. Він завжди вів аскетичне життя (студенти КДА і С добре памятають як він роками ютився із своєю сімєю у студенському гуртожитку у Києві на Трьохсвятительській). А його хіротонія це черговий прояв смирення. Як каже Патріарх Філарет своїм молодим архиєреям:”перш за все памятайте, що Ви монахи. А монах ніколи нічого не просить, й ні від чого не відмовляється”, ось він так й вчинив.
Владика Іоан дуже багато зробив для духовного укріплення УПЦ КП: добився на догоду прот. петруЗиничу канонізації святителя Павла Тобольського, підготував матеріал для встановлення собору Прикарпатських святих (на цій базі Священний Синод Руської Православної Церкви своїм рішенням від 3 квітня 2001 р. установив у третю неділю після П’ятидесятниці день пам’яті Собору Галицьких святих), а Філарету й сьогодні натчхати на духовне зростання Галичини…
А ось з титулом, як намене перемудрували й пішли хибним шляхом-філарета. Треба дотримуватися древнього принципу одне місто-один єпископ. Вл. Іоану можна було дати древній титул єп. Перемиський та Самбірський, або залишити титул покійного Феодосія Дрогобицький та Самбірський.
Ой, адміне, а ти що забув видалити мої коментарі?…
Ми з вами вже на “ти”?
“Может я что-то не так понимаю, но в УАПЦ вроде уже есть архиерей с титулом Львовский.” а чому тут дивуватися, в УПЦ КП три архієрея в Тернополі.