Преподобний Микола Святоша (Святослав), князь Чернігівський, Печерський чудотворець, в Ближніх печерах (1143), був правнуком великого князя Ярослава Мудрого і сином князя Давида Святославовича Чернігівського (1123), в окремих джерелах батько преподобного називається святим.
Ікона святого преподобного Миколи Святоші
Святоша був Луцьким князем, мав дружину та дітей (його дочка згодом була одружена з Новгородським князем святим благовірним Всеволодом-Гавриїлом (+ 1138). 17 лютого 1106 святий князь, залишивши сімейство, прийняв постриг у Києво-Печерській обителі.
Тут Микола-Святоша з великим смиренням проходив послух: три роки працював у кухні, для якої рубав дрова і носив воду, наступні три роки був воротарем у монастирі. Біля своєї келії святий розвів сад. На свої кошти він збудував у монастирі храм Святої Трійці і лікарняну церкву на ім’я святителя Миколая, свого небесного покровителя.
Преподобний Микола був першим з руських князів, які прийняли монашество. Він терпляче терпів докори своїх братів за рішучість провадити безмовне життя послушника. Лікар преподобного, Петро, доводив князю-подвижнику, що подвиг такого послуху зашкодить його здоров’ю. Але раптово лікар сам захворів і зцілився лише за молитвами преподобного Миколи. Тоді Петро постригся в ченці.
Пройшовши різні послухи, преподобний Микола наклав на себе обітницю мовчання. Коли святий отримував гроші, то вживав їх на прикрашення храму, на придбання книг (бо любив читання) або роздавав убогим. Святий Микола був старанним миротворцем. В 1142 році він примирив чернігівських князів з великим князем Всеволодом.
Незабаром після кончини святого важко захворів його рідний брат князь Ізяслав. Ігумен обителі послав хворому волосяницю преподобного. Ізяслав вдягнув її і зцілився.
