Я вам скажу одну просту річ. Якби християни показали людям, що це таке – справжній християнин! Що його слово правильне, як смерть, яку він ніколи не обдурить, не зрадить, не візьме чужого, не буде обмовляти. Ніякі саєнтологи і ніхто на світі не змогли б нам нічого зробити. Християни – це спільнота найчесніших людей! Ми всі підемо туди і тільки туди. Чому? Подивіться, як вони люблять один одного! Які секти перемогли б нас, якби ми були такими?
Всі причини наших бід – у нас. І ніякі вони нам не вороги, а безкоштовні наші вчителі, що вказують нам на наш стан. Як добре писав Крилов: «Чем кумушек считать трудиться,
Не лучше ль на себя, кума, оборотиться?»
- Диво і логіка – яке співвідношення цих понять в Православ’ї?
- Це різні речі! Як ви гадаєте, що більше: кілометр чи кілограм? Чудо – особлива дія Божа, яка ставить людину перед реальністю Божого буття. Іноді людина ставиться перед такими фактами, як зцілення безнадійно хворих, воскресіння мертвих, і всім зрозуміло, що це – диво. Це щось надзвичайне, що виходить за рамки можливого пояснення з точки зору природних процесів.
А скільки з людиною відбувається таких речей, які логічно пояснити дуже легко, але вона точно знає, що було диво! Чуда – це не просто явища, що не піддаються опису. Суть дива в тому, що людина раптом бачить: Бог є і Він тут. А від логіки це зовсім не залежить.
- Солженіцин говорить про нове світове протистояння Півночі і Півдня замість старого: Схід – Захід. Яка, на Вашу думку, роль Росії в цій ситуації?
- Росія, з одного боку, належить до великих держав, якщо, наприклад, говорити про її військової сили, а з іншого, за рівнем економічного розвитку – до країн третього світу. Там вона стоїть на такому місці, що багато африканських країн випередили її.
В наш час ми навіть не можемо точно сказати, якою буде роль Росії в цьому процесі, подивимося, що буде. Той удар, якого завдано їй за останні 10 років, невідомо з чим можна порівняти, хіба що зі світовою війною. Навіть і війна менше завдала шкоди, аніж це. І коли ми зуміємо вийти з цього становища і чи зуміємо? Сказати вищою мірою важко, тому що життя розвивається з величезним прискоренням.
Це питання має не богословський характер, і я так мало знаю в цій сфері, що нічого не можу сказати.
- Яке ваше ставлення до синергетики як науки? Синергетика – паличка-виручалочка для людства?
- Тепер з’явилося дуже багато різних квазінаукових напрямків на стику різних наук. Про багатьох із них ще просто рано говорити остаточно. Часто буває так, що спочатку спливають фантастичні речі, дуже багато шуму та реклами, але поступово все заспокоюється, відкидається все непотрібне, та іноді залишається непогане і здорове ядро. Але зараз, на даному етапі я не можу сказати певного слова. Потрібен якийсь час, щоб зробити висновки.
- Шановний Олексій Ілліч, скажіть, будь ласка, в якому стані наші стосунки зі старообрядцями?
- Намічається прогрес у стосунках з окремими громадами. Але чи захопить він широкі старообрядницькі кола, сказати важко. Старообрядництво в чомусь висловлює наш дух. Точніше, певну болючість нашого духу. Це завзятість і якийсь фанатизм – просто біда. Кожний наш Собор за останнє десятиліття звертається до них же. Зняті всі Никонівські анафеми, про це було заявлено публічно, – і ніякої реакції, жодної! Дуже шкода. Але є надія на возз’єднання з окремими громадами.
У цьому розколі однаково винні обидві сторони. Никон винен у тому, що занадто захопився греками і вирішив все переробити на той манер, який був тоді у Греції. Він не врахував ні психології нашого народу, ні його, якщо хочете, дитячого розуміння віри, ані великого значення зовнішньої форми вираження релігійного почуття у Богослужінні і т.д. Він вирішив дугу не гнути, а – зламати. І цим, з моєї точки зору, припустився дуже великої помилки. Так само великою є помилка супротивної сторони: лише через зовнішні форми – і порвати з Церквою! Не можна ж через два пальці йти на розрив із Церквою. І ми бачимо, до чого це призвело в кінцевому підсумку: не просто до розриву, але до позбавлення Благодаті, присутньої в Церкві.
- Чому Православна Церква приймає у спілкування католиків без хрещення, а кліриків – у сані?
- Це ви не зовсім правильно говорите. Є православні, де приймають без хрещення і в сущому сані, а є такі, що і самого папу змусили б охреститися. Практика різна, і завжди була різною. Як же бути? Якщо хрещення дійсно, то не можна вдруге хрестити. Тоді праві ті, а інакше-ці. Як же бути? Не знаю, не скажу.
