Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі браття і сестри, дуже часто до священнослужителів підходять люди і, цікавлячись питаннями віри, задають типове питання: «Скажіть, владико (отче, або отче-дияконе), а чи відбува- ються в наш час чуда?». Священно- служителі відповідають, що так, чуда стаються і в наш час. І ми з вами можемо їх бачити, бути їх свідками, але часто не помічаємо. Це тому, що наша душа затверділа і загрубіла. Ми не здатні відчути те, що мали б відчувати як християни.
І от сьогодні Господь сподобив нас величезної радості і величного духовного торжества. Ми з вами дожили до ще одного великого чуда, коли свята Церква оспівує Успіння Владичиці Нашої Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії. Це свято за всіма законами логіки мало би бути сповнене суму, журби та відчаю. Але ми бачимо, що свято Успіння Пресвятої Богородиці є святом радості і духовного торжества, святом перемоги життя над смертю.
Давайте, поміркуємо, чому це так. Кожна людина, яка приходить у цей світ, вже з першого дня від свого народження починає поступово вмирати. Таким сумним є фінал кожної людини: незалежно від того, скільки вона пройде своїм життєвим шляхом. Наше життя все одно закінчиться тим, що тіло буде покладене в могилу, а душа піде до Бога, звідки й була взята. Але ті люди, які перед Богом сподобилися величезної благодаті, і присвятили своє життя Йому цілком, мають інший вихід з цього життя.
Ми бачимо, як досвід смиренного, цнотливого і праведного життя Пресвятої Богородиці змінив Її природу так, про що ми навіть мріяти не можемо. Свята Православна Церква засвоює Пресвятій Богородиці риси, які є дивними для нашого слуху і розуму. Ми співаємо, що Пресвята Богородиця стала чеснішою від херувимів, і славнішою без порівняння від серафимів. Це означає, що Вона, живучи на землі, своєю волею, добрими справами і смиренням здобула те, чого не мають небесні ангели, і навіть архангели. Вона досягнула того, що ще за життя Вона була немов би мешканкою небесних осель. І Її відхід у вічність, як це природно для всіх людей, був інакший. Ми відходимо від життя до смерті.
Але, як чуємо в тропарях і інших піснеспівах Православної Церкви, Вона перейшла від життя до життя. Тому цей день, який ми вшановуємо як реальну історичну подію, для нас є особливим днем духовної радості і торжества, і особливим чудом.
Ми прийшли в храм Божий щоб не лише стати свідками і глядачами, але прийшли, щоб, разом з тим, і самим стати учасниками тих подій. Оскільки ми в своєму житті шукаємо чудес і дивних знамень, то сьогоднішнє богослужіння якраз нам і показує чудо, яке сталося реально в людській історії. І ті люди, які мають духовний зір, можуть розрізняти добро і зло, благодать від неблагодаті, знають, що нинішній день є особливим не тільки для Церкви та її історії, але й для душі кожного православного християнина. Це чудо, яке входячи в наші серця, преображає нас любов’ю Богоматері, Її надією і вірою в те, що Її Син, а наш Спаситель, Господь Ісус Христос обо’язково сповнить всі ті обіцянки, які Він дав, покидаючи цей світ.
