Цими днями побачила світ книга редактора “Української Автокефалії” протоієрея Євгенія Заплетнюка “Ізсічена церква. Правда про ісіченківський розкол в УАПЦ”. Вперше в новітній українській історії автором робиться спроба тверезого дослідження справжніх причин та передумов т.зв. ісіченківсього розколу 2003 року в УАПЦ. Користуючись доступними документами та історичними матеріалами у праці з богословського погляду аналізується широкий спектр питань, повязаних з темою українського сектанства. Видання адресоване священикам, богословам та усім, кого цікавить новітня історія Українського Православ’я.
НЕ РУЙНУЙТЕ ЗБУДОВАНИЙ ДІМ
В книжці «Ізсічена церква» протоієрей Євген Заплетнюк висвітлює дуже актуальну на даний час проблему, що виникла в Українській Автокефальній Православній Церкві, власне, майже з перших років її існування, а саме – намагання деяких архієреїв, всупереч здоровому глузду, ставити власні владні амбіції вище інтересів Церкви Божої.
Дехто постійно приміряє «шапку Мономаха» на себе в надії посісти місце Предстоятеля, а там, дивись, увінчати голову й патріаршим куколем, не усвідомлюючи того, що це порушить і так хиткий мир у Церкві. Але що їм до Церкви, коли роки життя спливають і омріяний кукіль віддаляється все далі, стає все примарнішим. Ось і знаходять різні, на їхню думку, вагомі причини, на які можна спиратися, добиваючись своєї власної мети, чомусь плутаючи її з метою, яку має Церква.
Але за таку можливу перемогу однієї сумнівної особи, заплатить гірку ціну Церква (бо розколовшись на дві, а то й більше, частини, чи буде існувати?), втратить і Україна, адже втративши Автокефальну Церкву, вона втратить своє серце, втратить маяк, який хоч і слабеньким світлом ясніє в мороці бурхливого моря сьогодення, але вказує українському православ’ю шлях правдивого спасіння в майбутнє.
Коли уважно проаналізувати існування УАПЦ з часу її заснування й до сьогодні, то проглядається одна вельми цікава закономірність – як тільки в Церкві намічається хоч якийсь поступ вперед, так одразу ж знаходиться архієрей (чи й групка), який тим, чи іншим чином, шляхом збуренням спокою, намагається цей процес зупинити, але при цьому й про себе ж, звичайно, не забути. Хто ж і звідки дає подібні вказівки, і на чию користь ллють воду такі «мірошники»?
Не я суддя архієпископу Ігорю, чи комусь іншому (хто так само намагається вносити розбрат, розхитуючи й так нетривку структуру Церкви) – вони люди досвідчені й достатньо відомі, але хочу сказати їм – владики, руйнувати, то не будувати, а мудрий господар будує дім на тому фундаменті, який вже заклав і який з часом вистоявся, тобто зміцнів, щоб витримати тягар викладених на ньому стін. Не руйнуйте вже збудований дім, бо стіни, коли падатимуть, придушать і вас.
Заслуга протоієрея Євгена Заплетнюка полягає в тому, що він, добре орієнтуючись в загально-церковній ситуації й використовуючи документи, переконливо показує читачеві як одна, хоч і неординарна (а, можливо, й саме тому) особистість, може вводити в оману й водити «за носа» ціле суспільство, виставляючи свою невеличку маргінальну організацію за всю УАПЦ, яка нараховує тринадцять архієреїв та майже півтори тисячі релігійних громад.
Автор у цій невеликій публіцистичній роботі змістовно висвітлює увесь спектр складного і часто суперечливого процесу розвитку й утвердження третього відродження УАПЦ, яка ще й сьогодні переживає непрості часи становлення. І слід сказати, що ця публіцистична спроба правдиво показати як історію, так і всі складнощі життя Церкви, виявилася досить вдалою. Будемо сподіватися, що вона принесе велику користь для розуміння непростих процесів всередині Церкви, подолання труднощів розвитку й сприятиме зміцненню й утвердженню нашої святої Української Автокефальної Православної Церкви.
+АФАНАСІЙ,
єпископ Харківський і Полтавський УАПЦ




Де можна придбати цю книжку?
Да как можно купить через интернет????
Поки книжку можна придбати лише в Єпархіальних Управліннях УАПЦ.