Більше, як дев’яносто років тому український народ через Центральну Раду оголосив свою волю про незалежність Української Держави, з якою разом стала незалежною й наша древня багатостраждальна Українська Православна Церква. Здавалось би, що скінчилось триста п’ятдесят шість років українського рабства в Російській імперії. Але ви, освічені українці чудово знаєте, як розгорталися далі події: була нерівна боротьба, були жертви, була кров і смерть…
Московська імперія одягла нові криваві ризи, відреклись від Бога, озброїлась диявольською ідеологією і знову задушила молоду Українську республіку. Очевидно, чаша страждань народу нашого ще не наповнилась. Господь ще не зняв Україну з хреста за гріхи наші; за розбрат, ворожнечу, байдужість до своєї Батьківщини. І ще 75-ть років наш народ страждав під більшовицьким нашестям.
Ми бачили свою свободу лише у снах наших, ми кликали її лише у тайних молитвах, бо змовкли пісні народу, оніміла наша мова, висохла від горя душа наша. Але їм було мало і цього – вони посягнули на нашу національну молитву вони скували її ланцюгом червоної Московської Патріархії. Вони заставляли нас молитися за катів нашого українського народу та співати «Многая лєта» тим, хто морив нас голодом, хто винищував наших дітей! Вони заставляли нас прославляти гнобителів, а герої наші лежали в землі, і ми не мали права відспівати їх по-церковному звичаю. Нас заставляли радіти, а в душах наших стогнала всенародна скорбота. Ось яку «Церкву» вони дали нам!
Але Україна молилась, вона не відмовилась від Бога, вона терпіла, надіялась, вірила. І Господь почув нас і дав нам можливість здобути свободу, і лише від нас залежить, чи здобудемо ми її, чи знову потоне надія наша у ворожнечі і розбраті. А недруги наші міняють тактику. Сьогодні вони вже не можуть силою зброї пригнобити нас, не можуть указами і циркулярами заборонити нашу мову і вбити нашу національну свідомість. У них залишається єдина зброя – внести розкол у наші ряди, роз’єднати народ і втягнути нас у нове ярмо. Вони оголосили нашу національну Українську Православну Церкву не канонічною за те, що ми вийшли з-під влади зажерної Московської Патріархії. Але ні сам Христос, ні його апостоли ніколи не давали права імперській Церкві владарювати над іншою, але національною.
Ми всі рівні перед Богом і один у нас пастир – Господь Спаситель. Але ж були церковні канони коли незаконно забрали незалежність древньої Київської Митрополії? У світі 14 незалежних православних церков, і чомусь лише Українська Церква перетворена Москвою із матері в «доньку», має право на одне: забезпечувати московських катів мільйонами гривень забираючи їх у своїх дітей.
Дорогі браття і сестри у Христі! Москова підтримує і зміцнює свої сили на території України, які продовжують розколювати єдність Української Церкви, і саме з цією метою створюють різні митрополії, фонди, управління, використовуючи протиріччя між духовенством.
Пам’ятайте, якщо розділять душу нашу – розділять і землю нашу. Українці! Господь звертається до вас: «Ви куплені дорогою ціною, не ставайте рабами людей» (До Коринф. 7,23) Так ми куплені дорогою ціною: ми, як і інші слов’янські народи заплатили дуже дорого за свою свободу! Тому, не будемо рабами штучних «царьків». Про це навчають Вас ті українські пращури, які віддали своє життя за Україну, але про це нагадують вам і майбутнє молоде покоління.
Слава Ісусу Христу ! Слава Україні !
Скороход Станіслав, іподиякон УПЦ КП
Криворізько-Московська єпархія УПЦ Київського Патріархату
А ми як справжній народ ще між собою ділемося !!! А потім кажем що хтось винуватий але не ми!!! Того тепер хочете ???
Дуже чудова стаття! Мені сподобалась глибока думка викладена отцем іподияконом Станіславом! Я так зрозумів, що це іподиякон Митрополита Адріана! Відчувається, що пан Станіслав є його духовним чадом!
Дякуюємо за такі матеріали. Якби побільше Ви друкувались…
Дійсно отець Станіславе, якби ми побільше бачили ваших матеріалів.
Не дивно читати такі сильні статті, бо на Криворіжжі дуже глибоко переконаний у ідеї створення Помісної Української Православної Церкви архиєрей владика Адріан.
Чудова риторика! Певно, семінарист якийсь писав? Пафосу забагато, пане Станіславе – тільки етосу зовсім бракує. Декілька принципових пунктів, що аж ніяк не співвідносяться з історичною реальністю:
1. Що до Церкви, тут не дуже зрозуміло, яка Церква яку колонізує. Саме у Москві завжди було й зараз є стільки українських попів (перш за все с західної України), що земля стогне. Троїце-Сергієва Лавра завжди була українською відсотків на 70-80, й розмовляли там українці проміж себе українською мовою. Так званий Русік на Афоні – те ж саме. Про російський єпископат радянських років взагалі мовчу – подивиться старі календарі… Незважаючи на це, аніякої національної ворожнечі проміж руських к українцям у Церкві ніколи не помічав. Навіть зараз, у Троїце-Сергієвої Лаврі є кілька духівників з України (архім. Ілія та інші) що користуються великою пошаною. Більш того, проміж українських священиків, які тисячами служили й служать не тільки на Україні, але перш за все в Росії, ніколи не чув оцієї «всенародної скорботи», про яку пише пан Станіслав.
2. Мільйони гривень, що були тут згадані, це справжня та щира брехня. Українська Православна Церква Московського Патріархату не сплачує у Московську Патріархію ЖОДНОЇ ГРИВНІ. Навпаки, так звані «московські кати» інколи допомагають деяким церквам та монастирям Української Церкви. Про все це казали занадто часто, та й не такий це секрет, щоб пан Станіслав його не знав.
3. «Заставлять молитися за катів» українською мовою буде «примушувати молитися за катів». Українську мову націоналіст повинен знати більш за рідну! Й ще одне: зрозуміло, що для поганської ідеології націоналізму це якось дивовижно, незручно та взагалі моветон – але молитися треба за всіх, й за ворогів. Для цього нас не треба примушувати. Отакий християнський парадокс, пане Станіславе…
Браво Богдан! Отличный ответ этому выскочке, который не знает ни своей истории ни происхождения. Русская и украинская церковь как две сестры были и будут всегда вместе!
Кругом враги! Для одних с запада для других с востока! Как жить???:)
Скрізь вороги! Для одних із заходу для інших зі сходу! Як жити???:)
Шановні! Знаєте в чому помилка кожного з Вас? Так це те що з отакими як ви ми губимо свою самоідентичність. Вискачки це ті, кому немає чого сказати, я вважаю, що я маю право на свою принципову позицію, яку я висловив у цьому матеріалі. Подобається вона Вам, чи не подобається справа Ваша………
Написано правдиво і точно, тому і заворушилось гніздо україножерів.
Взагалi, Адрiан з його пiдлеглими останньо пишуть багато цiкавих та розумних речей.
Ось приклад:
http://dnepro.blox.ua/html
Лист-звернення “Шановні друзі прес-центру УПЦ Київської Патріархії”
Цитую:
“Я є архиєрей УПЦ Київського Патріархату, але ж в моїй голові ніколи не виникала думка, щоб когось зі своїх кліриків покарати, розстригти, відправити в церковну заборону тощо, тому що всі мої клірики біля 180-ти, яких на Дніпропетровщині за 16-ть років існування новоствореної мною Єпархії збиралися по крихтам з усієї України, щоб не тільки заповнити ними 220-ть парафій і будувати храми, але й навчити їх працювати й духовно опікувати своїх віруючих пасомих.
Але на жаль, на Рівненщині, все йде під «різак»: «косять» й «молотять» без жалю і без пам’яті, бо сучасні архиєреї не кували ці кадри в названій Єпархії, а дозволяють собі їх критикувати і виганяти, як не угодних для них людей.
А чому б нам, архиєреям, не бути меншими серед менших своїх братів у Христі й бути «офіціантами», а не чиновниками за банкетними столами?
А чому б нам не подати їм руку для миру і любові? Чому ж ми не слідкуємо за собою і за своїми діями, а тільки в анекдотах проводимо своє церковне життя, яке аж ніяк не можна назвати благословенним, благодатним, церковним, чи людським.
Адже все це сприймається новими кадрами нашої помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату, як кощунство над Православною Вірою.
Я наведу короткий приклад. В день інтронізації нашого Святійшого Патріарха Київського і всієї Русі – України Філарета ввечері, мій диякон із Дніпропетровська навіщав свою доньку у лікарні м. Києва, після чого вирішив зайти до одного із наших чоловічих монастирів за благословенням. Його зустрів намісник Видубицького монастиря архимандрит Єпіфаній з питанням, звідкіля і що ти тут робиш? Отець диякон підійшов до нього за благословенням й відповів, що я з Дніпропетровська.
Але ж з яким пафосом диякону почав говорити отець Єпіфаній, що: “…твій архиєрей знаходиться у Видубицькому монастирі, а не у Дніпропетровську”. Та тільки приїхавши додому, він зрозумів, куди хилив свою егоїстичну розмову майбутній єпископ Єпіфаній. Де ж тут наша християнська скромність і смиренність, коли звучить хвастовство про те, що молодий ієромонах Симеон (Зінкевич) перехитрив Митрополита Дніпропетровського Адріана, захопивши його кафедру?
А якби таке розділення Єпархії, та відбулось на Волині? Яка б реакція була б у Владики Михаїла (Зінкевича), коли він залишився б на Волинській землі, але не в Луцькій частині, а наприклад, в Ковельській?
Але ж якій Православній Церкві потрібні ті кадри, які підбираються по матеріальним цінностям, а не по духовним скарбам.
Так і на Рівненщині. Ми розуміємо, що Владика Євсевій пройшов чудову практику, як церковну, так і політичну, особливо в часи СРСР за кордоном. А кого туди посилала «партія»? – Ми всі чудово знаємо. Тому, давайте друзі їх мирити і, як можна найшвидше.
Я не захищаю тих людей, які розпочали боротися й воювати зі своїм старшим у віці, Митрополитом Євсевієм. Але ж і Владиці треба побороти себе і примиритись зі своїми кліриками на Рівненщині і, не робити з них «козлів» відпущення, серед яких є багато священнослужителів, будучи ставлениками Митрополита Даниїла (Чокалюка), після смерті якого, Митрополит Полтавський і Кременчуцький Євсевій у дні похорону став керуючим цією Єпархією.
Хіба ж це гуманно було, коли ще тіло Митрополита Даниїла було теплим і неоплаканим всіма віруючими, а Митрополит Євсевій вже прибув на його місце очолювати Рівненську єпархію. Чому ж це не враховується нами?
Де ж тут християнська мораль? А ми чомусь звикли вимагати від інших цих чеснот праведності, окрім самих себе. Чому ж ми знову розпочинаємо жити по московському сценарію: «…захоплюй, діли і володій?» Невже ж наші молодші брати – священнослужителі не мають права своєчасно нас теж вчити і нагадувати про допустимі нами помилки?”.
Цiкава заява. Досить мужньо сказано. Але навряд чи до цього в УПЦ-КП прислухаються.
Шановна пані Катерино, ще дуже раджу прочитати матеріал Владики якій розміщений на сайті http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/comments/36398/, та “Українська Автокефалія”. Мені здається, що це теж дуже актуална тема…
Даруйте, панове, де ж ви тут бачили правдивість та точність???
Я кажу, що перш за все “аффтару” треба вивчити українську мову замість рідного суржика, а потім писати палкі промови на захист української нації. Що робити з себе укр. націоналіста, коли для тебе навіть рідна мова – російська, це жахливо та кумедно! А мені відповідають, що я – нищитель національної ідентичності, ані більш, ні менш!
Я кажу, що між мільйонами українців, що я бачив у РПЦ, ніколи не чув оцієї безглуздої зненависті та “всінародної скорботи”. Й навпаки, проміж православних росіян ніколи не бачив заздрощів або ненависті до Українського Православія. А мене у відповідь називають “україножером”.
Я кажу, що “забеспечення московських катів мільонами гривень” – це щіра та відверта БРЕХНЯ. Що УПЦ МП НЕ СПЛАЧУЄ МОСКВІ ЖОДНОЇ ГРИВНІ – і це загальновідомий факт. А мені відповідають, що все це написано правдиво та точно!
В вас совість та розум ще є, панове націоналісти? Або все продали, тільки буряки залишились???
Якщо хочите знати пане Богдане то з півроку до смерті Патріарха Алексія ІІ був такий наказ (“благословення”) про те, щоб з Києво – Печерської Лаври вивезти деякі мощі до Росії, що успішно було втілено. Вам мало цього. А за гроші не хвилюйтесь, за правилами Православної Церкви, кожна єпархія (а УПЦ МП є невід ємною митрополією, тобто єпархією РПЦ МП) виділяє на Патріархію кошти. І це факт. Я не здоровий націоналіст, без будь яких форм фанатизму. Я дивлюсь на події свіжим та здоровим поглядом. Тому давайте бути взаємовічливими. Можливо я помиляюсь, але українською мовою я володію краще Азарова повірте мені. А як десь щось написав некоректно то пробачте, бо я не волшебник, я тільки навчаюсь!
)) А якщо я не маю права висловити свою власну думку, то і не варто Вам жити далі, бо як молоді затикати рота і казати, що ми не праві, то Ви втратите своє майбутнє. Бо хто успадкує віру Православну і дух волі українського народу. Коли Ви затикаєте рота мені і ображаєте вискочкою, то це вже занабто! Чи не правий я в тому що ваш брат знищив 20-ть мільонів українців, чи не правий я в тому, що ваш брат закатував тисячи священнослужителів які не пішли у червоне ярмо “Сергіанської Церкви”! Чи все це для Вас є прераготивою життя? Тоді допобачення, зустрінемось в пеклі!!!!!!!!!!!!!
То все знову риторика, шановний Станіславе. Перш, ніж базікати про катів українського народу, перевірте факти.
1. Вискочкой я Вас не йменував, передивиться коменти. Якщо чимось ще образив, пробачте.
2. Азарову розмовляти українською не треба, бо він з Калуги. Його рідна мова російська, й він цього не приховує. А з Вами – це інша справа. Погодьтеся, що розмовляти напів-російською мовою та проклинати при цьому Росію – це якось непослідовно, якщо не казати кумедно.
3. Кошти на Патріархїю УПЦ не сплачує, тому що користується правом самоуправління. Навіть звітность у Патріархію не надається вже багато років. А де нема фінансового звіту, там не може бути й поборів. Це мені відомо безпосредньо з патріархійних джерел, й це можна завжди перевірити, подзвонивши в Управління справами УПЦ.
Шановний пане Богдане! Звідки Вам знати якою мовою я розмовляю і де я проклинаю саму Росію. Я не проклинаю Росію як державу! Я з неповагою (м яко кажучи) відношусь до сучасної влади РФ (тобто до тих двох що двоє із лорца). Я добре знаю народ росії. Ніколи не треба плутати владу РФ та її народ. Народ тут нідочого! Я працюю головою прес-служби не тільки КРиворізької єпархії але й Богородської (регіони іяльності Москва і Московська область) і за два роки більш-меньш знаю ментальність народу.
І буду молити Бога щоб те, що було написано сьогодні на сайті http://risu.org.ua/ua/index/all_news/orthodox/uoc/36486/ здійснилось. Бо українська діаспора в Росії немає зовсім нічого. Тоді як російська в Україні, має все. Газети, телебачення, радіо, релігійні свободи. А спробуйте в Росій заговорити українською мовою. Та що там мова, пане Богдане, як дізнався нещодавна з офіційних джерел, так ще й українці не мають права торгувати на ринках МОскви, Підмосковья, тощо. Де ж справедливість!!!
Дуже цікавий коментар “Катерина пише”. Особливо відверта думка Владики Андріана!
Дякую за комплимент, владико. Але нiчого особливого тут нема. Адриан давно вже неприязно говорив про Симеона Зинкевича та Думенка. Цiкава деталь: Адриан вже став обурюватися щодо Фiларета. Цитую:
http://borysten.narod.ru/05-10/borysten_05-10_web.pdf
“Патрiарх планував направити на Криворізько-Нікопольську єпархію Єпископа Єпіфанія (Думенко). Але на самому передодні засідання Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату він рішуче змінив свою думку на користь губернатора Дніпропетровська Бондаря, якому я набрид… Мою єпархію подiлили несправедливо…” – й так далi… Але в той же час каже: “Я дуже співчуваю новому єпископу Симеону (Зінкевичу), якому дістався північний регіон Дніпропетровської області, хоча краще звучить назва, на перший погляд Дніпропетровська єпархія”. Забавно – сам же суперечить власним тезам)
А згодом Адриан жорстко вiдчитав Симеона за те, що той зустрiчався з владикою Iринейом УПЦ-МП, цитую:
http://borysten.narod.ru/03-10/borysten-03-10_web.pdf
“Але з перевертнями Ви не зробите жодної корисної страви, а якщо Вам й вдалося з ним зустрітися і «тепло» поговорити, то це є тимчасовим явищем, щоб підкреслити, яким був поганим Митрополит Адріан, а замість нього прибулий Єпископ Симеон є зовсім iншим. Не тiште себе цим, бо вiн все одно обведе вас кругом пальця…”
Цiкаво, найближчим часом варто очiкувати на ще одне побиття Симеона Зинкевича?
пані Катерино коли Єпископ Симеон (Зінкевич) звернувся у своєму інтерв ю, він наголосив, що йому немає чого ділити з Іринеєм!
Вибачте, як це нема чого ділити? А Брянська церква, а Успенська церква, йому не треба ділити. Справа не в “ділежці” а справа в тому, що час забирати своє! Чи не так? Відносно цього також був лист, який Ви також можете знайти в інтернеті.
Зі всією повагою до Вас, я хочу спитати, чи Владика Адріан сказав, щось погане, я переконаний, що коли вдійсності та цитата, яку отець Євгеній розмістив в заголовці моєї статті, має логічне відношення до моєї думки. Що коли прибувають на кафедру на все готове розділять (тобто продадуть) душу самому дияволу, а на землю (тобто на церковне майно, що будувалось 15-ть років на Дніпропетровщині Митрополитом Адріаном) їм начхати. І це на жаль гірка правда! Можна продати все на цій грішній землі, так як можна і купити. Можна купити єпископський сан, але як не страшно буде там, перед Господом на Суді, бо гріхи то давлять! Але це чиновничиство нідочого гарного не приведе. Можливо з-за того наша українська православна спільнота ще недостойна єдиної помісної Української Правосавної Церкви з центром у Києві!
Доречі Владика Адріан, ніколи не був і зараз не належить до когорти чиновників. з ранку до ночі він закотивши рукави, будує, будує і ще раз будує. Бо йому ніколи нічого з неба не падало, а все діставалось власними силами, мабуть Ви бачите, що Владико багато друкуєтья, а прикро більше те, що він багато пише, а в експансії інформаційної блакади, друкують його через раз, наприклад на Порталі – кредо і т д.
Єдине дякую, що отець Євгеній ніколи не стоїть осторонь наших спільних питань!
Я не кажу, що в даному випадку Адриан говорив щось погане. Мене також здивувало лукавство Симеона Зинкевича, його промосковське пристосуванство в умовах Днiпропетровська. Але Адриан, якщо й критикував Симеона, то робив це якось надто вже мляво. Боявся його могутнього тернопiльського клану, чи що?
Ви тут сказали про обстановку інформаційної блокади. А вам не здавалося, що дехто з владик УПЦ-КП просто не хоче прозорости, ставлячи сам себе в таку блокаду?
От наприклад, побили нещодавно Симеона, але до правоохоронних структур не зверталися. До ЗМI – також не зверталися. Про що це говорить?
Але Симеон став будувати храми бiльше нiж Адриан, про це сам Симеон сказав одного разу жрналiстам. Ось недавня новина:
“23 лютого 2010 року Владика освятив приміщення, яке поки що називається церковною спорудою, а у майбутньому буде храмом для військовослужбовців 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, що розташована у селищі Гвардійському.
Це справдi храм, чи чергова бутафорiя? А ось ще новина.
“11 – го липня 2010 року Преосвященнійший Симеон єпископ Дніпропетровський і Павлоградський, на запрошення благочинного Сенельниківського району Дніпропетровської області протоієрея Сергія Коваля, звершив чин поставлення хреста і освячення місця під будівництво храму у центральному парку міста Сенельникове”.
Так що на даний час, можна сказати, владика Симеон уже “перещеголяв” Адриана за числом влаштованих ним храмiв та парафiй (якщо брати середньорiчну статистику).
Ви можете це пiдтвердити, або спростувати?
Шанован пані Катерина! Відповідаю послідовно на Ваші запити.
)
Покажіть мені хоч один храм, який він почав будувати. Не покажете, бо їх немає зовсім.
Все що було збудовано Владикою Адріаном, те і залишилось на місці. Більше пафосу, меньше праці – ось дивіз Владики Симеона. Я не можу критично відноситись до його справ бо нема поки що критикувати чи вихваляти!
Стосовно побиття Владики Симеона, це можливо провокація для піару. Чомусь ніхто не згадую про замах на життя мого Митрополита. і