Розділять душу нашу – розділять і землю

Більше, як дев’яносто років тому український народ через Центральну Раду оголосив свою волю про незалежність Української Держави, з якою разом стала незалежною й наша древня багатостраждальна Українська Православна Церква. Здавалось би, що скінчилось триста п’ятдесят шість років українського рабства в Російській імперії. Але ви, освічені українці чудово знаєте, як розгорталися далі події: була нерівна боротьба, були жертви, була кров і смерть…

Московська імперія одягла нові криваві ризи, відреклись від Бога, озброїлась диявольською ідеологією і знову задушила молоду Українську республіку. Очевидно, чаша страждань народу нашого ще не наповнилась. Господь ще не зняв Україну з хреста за гріхи наші; за розбрат, ворожнечу, байдужість до своєї Батьківщини. І ще 75-ть років наш народ страждав під більшовицьким нашестям.

Ми бачили свою свободу лише у снах наших, ми кликали її лише у тайних молитвах, бо змовкли пісні народу, оніміла наша мова, висохла від горя душа наша. Але їм було мало і цього – вони посягнули на нашу національну молитву вони скували її ланцюгом червоної Московської Патріархії. Вони заставляли нас молитися за катів нашого українського народу та співати «Многая лєта» тим, хто морив нас голодом, хто винищував наших дітей! Вони заставляли нас прославляти гнобителів, а герої наші лежали в землі, і ми не мали права відспівати їх по-церковному звичаю. Нас заставляли радіти, а в душах наших стогнала всенародна скорбота. Ось яку «Церкву» вони дали нам!

Але Україна молилась, вона не відмовилась від Бога, вона терпіла, надіялась, вірила. І Господь почув нас і дав нам можливість здобути свободу, і лише від нас залежить, чи здобудемо ми її, чи знову потоне надія наша у ворожнечі і розбраті. А недруги наші міняють тактику. Сьогодні вони вже не можуть силою зброї пригнобити нас, не можуть указами і циркулярами заборонити нашу мову і вбити нашу національну свідомість. У них залишається єдина зброя – внести розкол у наші ряди, роз’єднати народ і втягнути нас у нове ярмо. Вони оголосили нашу національну  Українську Православну Церкву не канонічною за те, що ми вийшли з-під влади зажерної Московської Патріархії. Але ні сам Христос, ні його апостоли ніколи не давали права імперській Церкві владарювати над іншою, але національною.

Ми всі рівні перед Богом і один у нас пастир – Господь Спаситель. Але ж були церковні канони коли незаконно забрали незалежність древньої Київської Митрополії? У світі 14 незалежних православних церков, і чомусь лише Українська Церква перетворена Москвою із матері в «доньку», має право на одне: забезпечувати московських катів мільйонами гривень забираючи їх у своїх дітей.

Дорогі браття і сестри у Христі! Москова підтримує і зміцнює свої сили на території України, які продовжують розколювати єдність Української Церкви, і саме з цією метою створюють різні митрополії, фонди, управління, використовуючи протиріччя між духовенством.

Пам’ятайте, якщо розділять душу нашу – розділять і землю нашу. Українці! Господь звертається до вас: «Ви куплені дорогою ціною, не ставайте рабами людей» (До Коринф. 7,23) Так ми куплені дорогою ціною: ми, як і інші слов’янські народи заплатили дуже дорого за свою свободу! Тому, не будемо рабами штучних «царьків». Про це навчають Вас ті українські пращури, які віддали своє життя за Україну, але про це нагадують вам і майбутнє молоде покоління.

Слава Ісусу Христу ! Слава Україні !

Скороход Станіслав, іподиякон УПЦ КП
Криворізько-Московська єпархія УПЦ Київського Патріархату

Слово Адміна:

Зверніть увагу : ваші коментарі з'являться лише після схвалення адміністрацією сайту.
This entry was posted in Історія Церкви, Критика і аналітика and tagged , . Bookmark the permalink.

23 Responses to Розділять душу нашу – розділять і землю

  1. Думка спостерігача says:

    23 червня 1995-го в газетах Підмосковья друкувалось про вбиство Митрополита Адріана на Симферопольському шоссе. Тоді загинув водій Владики. Таких замахів були три. Чого про це не згадує суспільство. Я більше ніж переконаний, що ніхто в Дніпропетровську Симеона не чипатиме, бо реальний керівник Дніпропетровської єпархії Віталій Лопушанський. А він має доволі сильні звязки в органах влади і чорної влади. Там все під кришею…
    Немає статистики у Симеона, бо Владика сформував в Дніпропетровській єпархії за 15 років понад 200 парафій. 150 віддав єп. Симеону. Більше нема. Як влучно було написано на сайті “Українська Автокефалія” цитую: “Де не поклав, там не візьмеш. Сувора статистика”. Оце саме відноситься і до мого Владики!
    Я не виправдовую мого начальника, я кажу реальні факти, да дійсно було йому не легко розриватись на Московську – Богородську та Дніпропетровсько – Криворізхьку. Можливо і тому були помилки з-за елементарного браку часу. Але ж єпархія відбулась.
    Ви прочитайте слова дослівно М. Іринея (Середнього) Дніпропетровського: “Похоже, молодой днепропетровский филаретовский «владыка» Симеон Зинкевич (род. 5 мая 1979 г.), сменивший больного на сердце основоположника раскольников в Днепропетровской епархии Адриана (Старину), всерьез взялся за самопиар и одурачивание людей, в том числе и через СМИ, прикрываясь при этом чуть ли не дружескими отношениями с митрополитом УПЦ МП Днепропетровским и Павлоградским Иринеем.
    - Владико, в області сильна православна община, яку згуртував навколо себе митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней. Вас це не засмутило, коли Ви приїхали до нас?
    - Абсолютно ні, адже я приїхав до православних людей. З Іринеєм ми підтримуємо добрі стосунки, вітаємо один одного на свята. Нам ділити нічого.
    Прочитав подобное заявление, возмущенные верующие из «Православного родительского комитета» обратились за разъяснениями к своему архипастырю – митрополиту Иринею. И получили от владыки такой ответ:
    «Мне знакома эта статья, о которой вы говорите. Я даже в глаза не видел этого «епископа» Симеона. И его слова о наших якобы «добрих стосунках» и взаимных поздравлениях – сущая ложь на пустом месте! Так же, как и его заявление о том, что в нашей области существует 202 прихода «киевского патриархата» (как они себя называют). Это очередная безпринципная попытка представителей безблагодатной, раскольнической организации ввести в заблуждение общественность, дабы обелить в глазах народа свой давно дискредитировавший себя образ».

    Подготовил Юрий Истомин, газета “Мир” №09 2010г. 12.03.2010г.

    http://www.zaistinu.ru/articles/?aid=2379
    Що ще сказати на брехні далеко не піти. Дякую за увагу пані Катернино!…

  2. Перепрошую, ще вас хочу запитати. Ви кажете, що Симеон не набув нiчого. Але ж це не так, адже минулого року ним було придбано новий будинок для УПЦ-КП. Ось, цитую:
    “11 грудня єпископ Симеон звершив освячення нового приміщення Дніпропетровського єпархіального управління, яке розташоване в центральній частині міста. Відтепер щоденно до єпархіального управління можуть прийти духовенство, парафіяни та інші відвідувачі для того, щоби отримати пораду чи допомогу в церковних справах”.
    Мова зводиться до того, що ранiше все було запущено, а ось тепер, з приходом Симеона все стабiлiзувалося. Це так насправдi?
    А тепер щодо випадку з побиттям владики Симеона.
    Ось, як вам така версiя з чату РIСУ:
    http://www.risu.org.ua/page.php?id=11&name=conferencedetails&_lang=ua&&questions_p=0
    Це був чат з двоюродним дядьком владики Симеона (Зинкевича) – Луцьким владикою УПЦ-КП Михайлом (Зинкевичем).
    Цитую:
    “Анжела. Cкажіть будь-ласка, як здоров’я вашого племінника владики Симеона, на якого нещодавно чинили замах представники одного з бандитських формувань? Кажуть, він не повернув усі борги? Чи було порушено кримінальну справу у зв’язку з цим?
    Владика Михайло. У владики Симеона зі здоров’ям все в порядку. Те, що стосується даного інциденту, я не буду коментувати всі нісенітниці та плітки, які пишуть в інтернеті. Напад, дійсно, мав факт. Але мав факт лише з однієї причини: активізації діяльності Київського патріархату на Дніпропетровщині. Це єдина причина. Все решта – нісенітниці”.

    Але прямо владика Михайло так й не сказав, звертався Симеон до правоохоронних структур, чи не звертався. Де ж офiцiйнi данi? Що про це писала преса?
    До речi, завтра у Днiпропетровську – торжество у тих, з ким Симеону “немає чого ділити”. Цiкаво, Симеон теж буде вiтати главу РПЦ?

  3. Прес - служба Криворізьклї єпархії УПЦ КП says:

    Перпрошую я шановна пані Катерино, адже приміщення під Єпархіальне управління дніпропетровської єпархії в будь якому випадко повинно бути. Але є одне але, приміщення в якому знаходиться Управління Дн. єп воно не було придбаним, а лише взяте в аренду на встановлений термін. Тобто це не є показник.
    Що стосується відношення єп. Симеона до приїзду патріарха Кирила до Дніпропетровська то сьогодні на http://www.cerkva.info/uk/news/visti/651-dnipr.html була розміщенна позиція.
    Дай Бог їм розуму і по меньше “батькать” в хаті. Бо батька на отчима ніколи не міняють! При живому то отці! :) ))
    Я ніколи не погоджусь з тим, що Владика минулий тут нічого не зробив. Ці слова чистої води брехня!
    На мою думку Владжику Симеона ніхто не бив, ьо бачачи на фото, він достатньо засмаг на тижневому відпочинку на березі Чорного моря!!! :) )) кесарю кесареве!!! :) )