В 2008 році УПЦ КП поставила Константинополь в незручне становище. Щоб відірватися від Москви українському православ’ю необхідне перш за все визнання від вселенського православ’я. Визнання будь-якої української церкви «немосковського розливу». Прекрасним варіантом для початку є фактично самостійна церква, яка номінально (!) тимчасово (!) є автономною Київською митрополією в складі Константинопольського патріархату.
Кожна грамотна українська людина пам’ятає: головне – подалі від Москви, а з ким – це вже не має жодного значення, бо реальної влади не матимуть ці друзі. Хвильовий був згодний не лише тікати від Москви разом із Європою, але навіть і разом із Азією. Нам пропонували гарну кампанію: перший за честю престол допомагає тікати. Тобто, це був найкращий варіант із реальних, якщо УПЦ КП дійсно хоче не пропасти в Сибіру на території відновленого Союзу, а самостійності Україні та українському православ’ю.
І от УПЦ КП відмовилась. Чому? Бо вибирали б із числа українських єпископів (увага – не грецьких і не діаспорних!!!) трьох кандидатів, а патріарх Варфоломій затверджував би одного. Обмеження церковної демократії? В Сербії із трьох кандидатів вибирає жереб, в Єрусалимському патріархаті взагалі світська держава втручається в процес обрання. А тут обрали б когось із єпископів КП, але не Філарета. І все, стоп. Нам пропонували не номінальну залежність, а реальну! Греки – наші вороги не менші за росіян! Все світове православ’я повинно визнати нас лише на наших умовах! І взагалі – канонічність придумана, а насправді праві протестанти, які кажуть, що де двоє чи троє зібралося – там і Церква!
І от після всього само-разоблаченія і само-дискредитації УПЦ КП ще розказує як розуміти заклик патріарха Варфоломія повернутися до канонічної Церкви.
Спочатку владика Євстратій Зоря розповідає, що патріарх Варфоломій закликав повернутися не в МП, а під власну юрисдикцію. Потім заявляє, що під Константинопіль не підемо, бо (увага!) Києвській кафедрі цей Константинополь ніяка не Церква-Мати! Отже, історія УПЦ КП дійсно починається виключно із 1992! Забудьте про намагання віднайти власні корені в традиції, власну історію. Ми народилися в 1992 році, самі по собі: ні Москва, ні Константинопіль нам не Церкви-Матері. Що це як не самосвятництво???
Щоб не плакать, залишається сміятися. Де смирення? Де розуміння складності ситуації? Де готовність пожертвувати формою заради змісту? Де взагалі хоча б грам розуму?
Що ж залишалося патріарху Варфоломію? Заморозити підготовку до Вселенського собору? Всі предстоятелі за собор, йде підготовка, намітилося зближення по всім позиціям, Москва розпрощалася із такими забобонами, які вважалися вічними. І ось патріарх повинен всім цим знехтувати і дарувати томос про автокефалію УПЦ КП? (Яка взагалі проповідує що «канонічне-неканонічне» – це богослови видумали і вже і зараз без томосу вони так само канонічні як і інші помісні Церкви? Навіщо взагалі така церква, яка вчить про відносність канонів в сім’ї православних Церков? Чому церква, де православне розуміння канонічності замінене протестантським має отримати томос? Чому ця Церква не може трохи побути в статусі автономної?)
Православна Церква як єдине ціле йде назустріч Вселенському собору, який скромно називає Всеправославним великим собором. Це подія тисячолітнього значення, заради якої можна знехтувати українським питанням. Тимчасово.
Крім того, якщо УПЦ КП і УАПЦ повертаються до УПЦ МП, то що тоді стається із цією самою УПЦ? Давно треба було б приєднатися? І вже давно УПЦ МП отримавши в свої ряди українську духовну гвардію, як єдине ціле просто обірвалась би з гілки МП і зажила самостійним життям. Це також очевидно всім, крім УПЦ КП.
Не можна сказати, що всі біди українського православ’я від УПЦ КП та патріарха Філарета. Але коли читаєш заяви про те, що всі нам винні все, і всі нам вороги, то виникає підозра: може в крані дійсно немає води через одну організацію? І вона зовсім не масонська, а православна по формі, протестантська по духу.
Гірко і боляче за смішні репліки в зв’язку із заявою Вселенського патріарха, – репліки від людей, завдяки яким ці заяви взагалі з’явилися.
Адже не так тії воріженьки…
Юрій Чорноморець , з блогу на risu.org.ua
Слава Ісусу Христу!!! Наскільки гарна і основне потрібна дана стаття Юрія Чорноморця, чесно кажучи я в захопленні!!! Аналіз становища в якому перебуває Українське Православ`я дуже правильний, можливо тільки но можна по полемізувати про завершальну думку Юрія Чорноморця, про те, ніби то об`єднашись з УПЦ “МП” ми підсилили б саме Українське. Згадаймо “перебіжку” до УПЦ “МП” частини єпископату УПЦ КП на чолі з Владикою Антонієм (Масендичем), а чи збільшилося Українське в УПЦ “МП”? Цей страшний адміністративний апарат в Московському Патріархаті створений за допомогою КГБ-ФСБ “перемелить” та знищить все Українське якщо все ж таки Православне Українство наважиться приєднаєтися до Московського Патріархату через Його структурний підрозділ, якого іменують УПЦ. На превеликий жаль окрім якихось декларацій статус УПЦ не змінився ще від часів Українського Екзархату РПЦ, дана декларативність була здійснена не з ласки Московського Патріархату, але для того, щоби очоливши обманути та стримати розвиток Українського Православ`я. Утворення УПЦ було потрібне швидше за все Митрополиту Філарету задля задоволення Його амбіції як релігійного зверхника над Україною, а коли Митрополит Філарет зажадав Автокефалії, тоді ж цей страшний апарат Московської Патріархії планомірно нищив в зародку ідею Автокефалії Українського Православ`я, як кажуть в Росії ” в назедания всем”.
Пока в Украинском Православии будут такие близорукие мыслители мы так будем и топтаться на месте. Максимум на что в таком состоянии в котором мы находимся мы способны это вякать на москву с полдобных сайтов и все. нам нужно искать компромис и выдвигать свои идеи на международный православный уровень В Украине силный народ с крепкой верой в Бога но ему не дают реализовать себя на духовной мировой арене.А не дают люди либо политиканы либо фанатическии националистцы с критическим отношением к Москве подобно высше сказанному коментарию. И пока мы саме не начнем живо и действенно что то делать то никто нам не поможет. нам нужно строить свои церковные отношения с чистого листа и по Божьему а не так как они строились раньше на позоре. Для этого нам нужно обьединиться во едино и всеми признаваемо начало и тогда в единстве со всей украинской дурю и мощью мы достигним цели. А пока у нас получаеться сказка ЛЕБИДЬ РАК И ЩУКА авсепотому что нет дисцыплины в церковном организме.вот такай пасиянс.
Цікавий коментар “о.николай пише”. Проблема роз`єднання Укроїнського Православ`я криється не в Українському “націоналізмі” або в якійсь міфічній ненависті до Москви про що полюбляють лякати себе москалі, а в іншому! Московський Патріархат заражений єрессю етнофілії, вони взялися розбудовувати якийсь міфічний “русский мир”, це дійсно потрібно політиці Російського імперіалізму. А нам це для чого потрібно? Співрозмовнику почати щось будувати з чистого листа, це означає забути хто ми є, та забути нашу славну та величаву історію нашої праматері Київської Руси та утвердження Православ`я. Всі ми сущі в Україні маємо зрозуміти про те, що першоджерелом Православ`я є все ж таки наша праматір Київська Русь, а не московщина!!! Зрозумівши це всі ми зможемо чогось доброго досягти. Не Московський Патріархат нам повинен вказувати на скільки ми канонічні! Цілком підтримую Вас в тому, що коли всі ми об`єднаємося тоді ми чогось досягнемо. Але все ж таки будуючи свій Український Православний світ, направах тільки но що ми все ж таки є спадкоємцями нашої праматері Київської Руси-Українии! А не з московщиною будувати якийсь чужий для нас “русский мир”.
И вновь с льеться ненавесть к комуто никто у нас нашу славную историю не забирает и не заберет все прикрасно знают что такое Киевская Русь и что такое Владимирская купель.На чинать что то з чистого листа это значит начинать свои церковные отношения на современном етапе и только опираясь на славную историю святой Руси.И ненадо збывать что росия тоже соучаснеца славной истории РУСИ. У нас украинцев уникальная история лиш только нужно уметь ею пользоваться и правильно аргументировать а не вякать на всех и нався.А насчет руского мира то почитайте в коментаре насчет Януковича и Костантенополя. ПРИ написании своей роботы я окунулся во Львовской библиотеке в архивные документы как создавалася УАПЦ во все времена УПЦ КП УАПЦ-Мстислав УАПЦ -Димитрий Яема УАПЦ -Петр Петрусь и.т.д это страх и ужас.
БОЖЕ Милосердний! Невже ж знову полилася ненависть, і до чого ту Київська Русь? Брате мій духовний друже хоч і не знаючи Вас!!! Дуже дивно, переписуючись з Українцем мені потрібно щось доводити? Простіть мене дорогий друже. Але я і сам говорю про те, що ми повинні творити новітню історію, а за ці дії про нас розсуджуватимуть наші нащадки. Я знаю історію третього відродження не з архівних даних а з свого життя. І скажу Вам мій дорогий друже я з розумінням ставлюся до Вас коли Вам важко читати її, а переживати було ще важче. Але ж читати історію становлення Московщини і не тільки як її державності, а становлення Московської Митрополії до проголошення Паріархату що дуже радісно читати? Коли Петро Митрополит Київський побіг до Мокви і ця “кортенька пербіжка” яку завжди здійснювали всі Єпископи і не тільки Єпископи але і Митрополити Київські починаючи від Монголо-Татарського панування і не тільки на Московщину це, що бу були духовними подвигами чи героїчними вчинками??? А що якесь міфічне перенесення Митрополичого Престолу було якимось духовним подвигом? То скільки б з Метрополичим Птестолом б носилися кожен раз коли покидали з якихось причин Київ Київські Митрополити??? Факт перебіжки митрополита Петра до Москви став вигідним в оправданні канонічних злочинів Московських Архієреїв проти своєї Церкви-матері Київської Митрополії. В Історії творення Московської Митрополії-Патріархії були і такі вчинки, які Вас дивуючи обурюють в історичному відродженні Україннської Автокефалії, але все ж таки додайте до цих фактів і те мракобісся яке творили Московські правителі задля утвердження своєї влади. А масові пролиття крові Архієреїв, священників, ченців та вірян не згідних з самопроголошенням автокефалії Московської кафедри. То ще і цього б Вам не вистачало б для правильного проголошення Української Автокефалії?