Тепер навіть уже і для стороннього спо- стерігача стало чітко помітним вперте і цілком свідоме намагання з боку окремих ЗМІ дискретувати нашу святу УАП Церкву. Не маючи хоча б частки поваги до читачів, під чудовим соусом нібито “незалежної” журналістики, споживачам пропонується вишукана брехня, наклепи, ненависть, та підбурювання до непокори законній церковній владі. Причому, все це подається так, що насправді й мало у кого виникнуть сумніви : а чи справді, все це було саме так, як подає журналіст? Чи є хоча б якісь підстави вірити злим словам цього, зовсім незнайомого нам, чи взагалі, безіменного писаки?
Як типовий приклад, можна згадати один з останніх епізодів у величезному пласті, двадцятирічних і більше, церковно-журналістських стосунків. Місце згаданої події – центр Рівненської єпархії УАПЦ. Саме там один з колишніх священиків УАПЦ вчинив бунт проти Церкви, і щоб остаточно позбутись докору сумління (якщо про ці речі можна взагалі говорити по відношенню до згаданого персонажу) намагався за допомогою місцевих ЗМІ поширити в маси власноручно написані легенди про своє мучеництво.
Взагалі, тут немає нічого дивного. Напевне, абсолютна більшість гордиливих людей чинить нині саме так – бунтом виступають проти Священноначалія, проти своєї ж братії, замість того, щоб справді чогось навчитись з поданого їм Церквою уроку. Ми пам’ятаємо такий досвід і у московських екзархів, і харківських “протестантів”. Це на жаль, уже досить поширена практика. Єдине, що буде складно пригадати у всіх цих “християнських зразків”, так це смирення, покору, і каяття за вчинені церковні розколи. І ще цікава закономірність. Перед тим, як цих усіх людей було позбавлено церковного спілкування вони мали усе. Вони мали владу, гроші, довіру, підтримку Церкви. Але усіх їх згубило саме те, що їм стало мало влади, мало грошей, мало посад і нагород. Вони захотіли більше. Набагато більше.
Однак, давайте усе по-черзі. Парафія УАПЦ м.Рівне була зареєстрована з благословення архиєпископа Львівського Макарія у 2003 році. Згодом громада отримала довідку про те, що Рівненсько-Волинське єпархіальне Управління надає дозвіл використовувати для потреб дві кімнати згаданого приміщення, однак довідка не була підписана секретарем єпархії отцем Володимиром Садовським. Про це свідчить сам отець. Але, в обласному відділі культури і релігії така довідка уже з’являється, але з чужим підписом. Згодом ці дві кімнати були переобладнані на каплицю. Люди розповідають, що парафіян які багато жертвували в громаду або не приймають туди уже понад два роки, або роблять їх перебування у ній – психологічно неможливим.
Один з міфів, який старанно тиражується колишнім священиком, а нині уже звичайним мирянином Іваном та його однодумцями, це той, що єпархіальне Управління не існувало раніше громади. З юридичноі точки зору довести справу зовсім не просто. Справа у тому, що одна з церковних активісток громади – Оксана Пилипівна Ткачук, колись мала доручення отримати Свідоцтво права власності на Рівненсько-Волинське єпархіальне Управління, що розташоване по вул.Словацького 12. Вона це зробила, однак керуючому архієрею документ, що підтверджує правовий статус Управління так і не повернула. Навіть неодноразові звернення у міліцію та прокуратуру, з цього приводу, поки ні до чого не привели. Лукавство – страшна справа. Безвір’я – ще гірша.
У 1992 році у Кабміні була офіційно зареєстрована Рівненська єпархія УАПЦ. Згодом до Статуту єпархії було внесено зміни та доповнення, уже як до Рівненсько-Острозької єпархії УАПЦ. Ще через певний час, у зв’язку з відсутністю парафій УАПЦ в Острозькому регіоні та їх наявність на Волині, чергові зміни у Статут визначили нову офіційну назву єпархії як Рівненсько-Волинська єпархія УАПЦ. Згодом, своїм Указом Святійший Патріарх Димитрій Ярема підтвердив той факт, що Рівненсько-Волинська єпархія УАПЦ є правонаступницею Рівненсько-Острозької єпархії, а її керуючим призначено архиєпископа Львівського Макарія Малетича.
У 2001 році владика Макарій звернувся до місцевої Влади з проханням про надання приміщення для потреб Єпархіального Управління, і сесією Рівненської міської Ради від 10 грудня 2001 року це клопотання було задоволене. Громадою міста для Церкви було запропоновано будівлю по вул.Словацького,12. 8 квітня 2002 відповідно до поданого прохання було отримано документ на право власності, який згідно акту прийому-передачі було передано Рівненсько-Волинському єпархіальному Управлінню УАПЦ. В грудні 2003 року єпархіальною Радою було вирішено передати місцевій церковній громаді дві кімнати Управління, для подального переобладнання їх під каплицю, для використання їх для релігійних потреб як громади, так і самого Управління. Саме тоді головою церковної громади було обрано пана Вельгуса М.М.
Браво Катерино, молодець прямо в яблучко , а то в них є тільки один ворог Москва,а то що протистанти працюють на всі сто то це для них нормально.
Прочитав тільки що вашу статтю, отче Євгене, – нема слів. Прикро таке чути від Вас.
Я розумію, що ви прес-секретар і маєте відстоювати офіційну точку зору Вашої Церкви, але ж совість ніхто не відміняв.
Відповім тільки на інформацію, яка безпосередньо стосується мене.
Мене можете оцінювати і обзивати як Вам заманеться – це Ваш погляд і Ваша справа, але для чого поширювати брехню на кшталт: «і навіть одного разу був саме за це побитий вірними УПЦ КП», «зацікавлений у публікації компрометуючих Святу Церкву матеріалів»?
Цікаво також звучить з вуст священика завуальована погроза (чи побажання?): «Він ще напевне й не раз буде побитий кимсь іншим за власну, уже неприродню пристрасть до суддівства».
Дякую, Вам, що ви допомогли мені взнати правду (хоч і гірку), ще раз підтвердивши низьку репутацію священства, яке називає себе православним.
ВОЛОДИМИРУ :
1) Про ваше мучеництво ви самі розтрубили на увесь світ. На редактора газети «Православне діло» напали працівники Свято-Покровського собору
2) Назвіть мені будь-ласка, хоча б декілька матеріалів які ви написали на захист Церкви від несправедливих звинувачень. ВИ постійно боритесь з усіма. При чому, неважливо з ким – чи з абортами, чи з духовенством. Все робите одинаково щиро і завзято. Цікаво, коли ви востаннє сповідались чи причащались. Або просто були на службі. Судячи по ваших газетах ви тепер захоплюєтесь зарубіжниками. Чи не задалеко націлились ?
“Анонiмам на пусту маячню вiдповiдати не буду.”
“Катерина”, а чим ви не анонім. Що ж ви навіть у таких очевидних речах пробуєте лукавити?
Ще раз, може волинянам і цікаві ваші інформаційні пізнання, але ви не раз припускались до відвертої брехні і наклепів.
Ви вимагаєте, щоб вас спростовували, то ви лукавите, бо чудово знаєте, що розумні люди не будуть пробувати виправдатись чи спростувати наклеп перед анонімом, яким/якою ви є.
Вас не раз просили назватись, щоб можна було оцінити правдивість ваших писань, але ви боїтесь при цьому не перестаєте очорнювати священиків і бунтувати читачів цього сайту.
Чого ви боїтесь, перебуваючи в Москві, працюючи в “Православній Енциклопедії”? Не бійтесь, вас ніхто там не буде шукати, щоб ви по повній відповіли за свої покльопи.
Власне у мене таке враження, що ви родились чоловічої статі, але жінкою вас зробив вінницький содоміт Рома, який з дня на день проголосить себе патріархом новоствореної церкви для нетрадиціоналів.
Мені дуже жаль, що вас так образили і тепер вам легшає коли когось брудом обіллєте.
“Незбоченому” (як я розумiю, представнику оточення владики Михайла?)
Щодо мого мiсця проживання та мого мiсця роботи ви дуже сильно помилилися. Запитання на РIСУ було послано з чужого ай-пi адресу, з чужого мiста. Мою справжню ай-пi адресу та електронну адресу Антошевський та Бабинський не знають, а те, що вони вам дали – це так звана “пiдставна адреса”. Вони вас вiдверто мають за “лоха”, скажу вам чесно, бо писала я до них з рiзних адрес, й вони це чудово знають. А ще, може, чули про таке поняття, як “плаваюча ай-пi адреса”? Поцiкавтеся якось, що це таке.
“Катерина”, а чим ви не анонім. Що ж ви навіть у таких очевидних речах пробуєте лукавити?” Ну так ви ж теж анонiм, чи не так? Ви ж не представилися. То хто ж з нас в такому випадку лукавить?
“Ви боїтесь при цьому не перестаєте очорнювати священиків і бунтувати читачів цього сайту”. Проти кого я бунтую? Проти Фiларета? Та вiн сам проти себе так людей налаштував, що й пiдбурювати когось проти нього нема чого. Те ж саме можна сказати про владику Михайла, який чужими руками жар загрiбав – зокрема, у випадку з Олегом Ведмеденком, коли той самоусунувся.
А кого ж я навмисне очорнюю, можете навести приклади? Все, що я кажу, я знаю з достовiрних джерел. Так, я була близька свого часу до оточення владики Якова, до ЛДА, до В. Полiтила (сучасного владики Евсевiя). Також добре знаю Iвана Нiдзельського, Сергiя Мельничука-Мартинюка. На даний час продовжую переписуватися з багатьма лучанами, рiвнянами, львiвянами, хоча сама тепер киянка. Ну й що з того? Ви що, СБУ наймете для того, щоб мене вистежити? Ну, наймайте)
А наклепами зайнялися в даному випадку ви, переказавши щойно чергову iдiотську брехню, яку пустили про владику Романа (Балащука) на одному з сайтiв його недруги (можливо, що саме ви).
То хто ж з нас майстер наклепiв, у такому випадку?
Ви “Катерина” можете когось іншого дурити і розказувати байки про плаваючий ІР. Таке існує, але не у вашому випадку. Ваш ІР один і той самий.
Не хочу тут відкрито говорити з чийого ви оточення, а той факт, що ви наклепниця, доказали ще раз.
Содомія Роми Вінницького не плітки і не здогадки, а доведений факт. Ви цього не можете не знати, а отже ви навмисно спотворюєте інформацію, відбілюючи відвертих виродків і сатанистів і очорнюєте нормальних священиків.
Уймись бабо, не лізь киди тебе не запрошують.
Так, друзі. НАГАДУЮ : НЕ СВАРИТИСЯ І НЕ КУСАТИСЯ.
Розмови ведемо по темі статті, щоб не плутати думок.
Адміну:
1) По-перше, я не розтрубив про своє мучеництво, а повідомив про те, як поводяться люди, які не останні в православній парафії у Рівному. По-друге, напали і побили – це різні слова, які мають різне значення, можливо в семінаріях цього не учать, то пошукайте в інтернет-словниках. Не потрібно маніпулювати.
2) Якщо ви вважаєте, що викриваючи неправду і нечисть у Церкві, я цим її не захищаю, то вважайте так і далі. Але подивіться перед цим у своє серце, а потім у Біблію. “Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!” (Мт. 7:23)
3) Можливо хтось і захоплюється різними церквами, релігійними дебатами або національностями, а я захоплююсь вченням Христа. Для мене не важливо як Церква називається. (Пізнаєте моїх учнів по любові між ними ///// Не кожен хто говорить до Мене Господи, Господи увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого отця, що на небі.).
4) Не розумію, чому вас цікавить коли я сповідався і причащався?
А взагалі було б добре, якби кожен священнослужитель щодня перечитував 10 розділ Євангелія від Матвія.
Катерині:
З приводу: “До речi, на шпальтах останнього номеру газети згаданого тут Торбича можна простежити симпатiю автора до УГКЦ”
Я б рекомендував би не стежити, а думати і вдумуватися.
Думаю, ви ненавмисно написали такі думки, а через незнання, що таке репортаж.
Лікнеп для тих, хто справді хоче знати специфіку, а не просто шукає привід для недобрих речей: Репортаж – це по-простому “що бачу, те й співаю”. В даному випадку журналістка заходить в храми різних церков, ставить всім подібні питання і передає нам отриману реакцію, от і все. Репортаж – не має бути грунтовним дослідженням чи розслідуванням. Репортаж субєктивний, але він завжди має бути точним. Це для тих, хто дійсно хоче розібратися в цьому.
Для тих, кого цікавить моє ставлення до УГКЦ, цитатую ще раз: Для мене не важливо як Церква називається. (Пізнаєте моїх учнів по любові між ними ///// Не кожен хто говорить до Мене Господи, Господи увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого отця, що на небі.)
Я оце трошки не в тему….
А що там відповіли у Секретаріяті Конференції Європейських Церков на прохання Філа вступити в КЄЦ?
Атже Іларійон Процик з “варягом” Інасарідзе їздили до Женеви,пили-гуляли-раділи…і що? Пук у калюжу?
Катерині: професійна цікавість стосовно “Маринич шантажував секти, брав хабарi за взяття на облiк громад”:
Ви можете дати кілька назв громад, які давали хабарі о.С.Мариничу, коли він був на посаді?
Пані Катерино
Ви вкотре наступаєте на одній ті ж граблі.Невеличке село Лище – Ви хоч маєте уявлення про що говорите? Ситуація загрозлива – а це що за маячня, де Вам наснилась ця загроза? Може у Вас є факти відтоку людей з нашої громади за 10 років її існування, бо факти приходу з протестантів до нас я можу навести. Ну для чого Ви придумуєте?
Друге. Про негатив я писав, маючи на увазі не якусь конкретну юрисдикцію, а всіх православних загалом. А про негатив, який є в УПЦ КП говорив і кажу, про це знають всі, хто зі мною спілкувався. Критиканством на письмі займатись не хочу, ця ніша зайнята Вами.
Катерино, є в мене така думка. Будете мати бажаня – прислухаєтесь, ні – Ваша справа. Рано чи пізно, випадково чи наполегливо шукаючи, але хтось таки виявить хто Ви є. Неважливо яким чином, але ваше ім’я стане відомим.Усі ці приколи з ІР адресами, будь-які ходи з proxy рано чи пызно дадуть збій. Ви сама ж зробите прокол, помилку. Те, що Вас не вирахували до цієї пори говорить лиш про те, що всерйоз Вашу писанину ніхто не сприймає, нікому по справжньому на мозоль Ви не наступили.Бо інакше, думаю, якби в когось було сильне бажання – такі речі з’ясували б в дуже короткий термін. Може адмін і знає хто Ви і що Ви, може йому і не робить честі те, що він давВам тут трибуну – не знаю, це ваша з ним справа, але безкінечно так тривати не може. Маю надію, що для Вас не матиме жодних наслідків те, що стане відомим Ваше ім’я, а можливо й причини Вашого критиканства на адресу УПЦ КП і багатьох її кліриків. Подумайте, може досить, адже повторяєтесь,стаєте мало цікавими. Всього Вам найкращого і міцного здоров’я!
Ну що ви отці-браття накинулись на нещасну жінку? Він/вона ж жінка, а це заслуговує на велику скидку і розуміння.
Як би там не було, але за протестантизм вона права. От погляньте як КП в Донецьку опротестанюються:
http://pcu.org.ua/photogallery.php?photo_id=110
http://pcu.org.ua/photogallery.php?photo_id=60
http://pcu.org.ua/photogallery.php?photo_id=66
http://pcu.org.ua/images/photoalbum/album_6/chernov_w2.jpg
те саме відбувається в Херсоні і інших містах України.
Якщо на заході КП оуніачується то на сході опротестанюється.
Мабуть це загальна тенденція для філаретьвського православія?
Отцю Вiктору. Дякую за добрi побажання, й вам того ж бажаю.
Перепрошую за продовження диспуту, але хочу зазначити, що у вас я помiтила ряд неточностей. Громада УПЦ-КП у с. Лище була зарегiстрована у вiдомствi Г. Гулька у 1998 р., отже, тепер буде 12 рокiв з часу створення громади, а не 10. А переходи в протестантизм та УПЦ-МП були, далася взнаки те суперництво з отцем Семкiвом, в яку вас втягнув у 2001 р. отець Iван Нiдзельський, та яке розкололо й посварило громаду – не з вини вас, щоправда, а з вини вашого священноначалля, яке в даному випадку було неправим. Тим паче, що суд у Луцьку у 2003 р. повнiстю виправдав отця Семкiва.
“Ви придумуєте, вам наснилося” – це не серйозна та не адекватна вiдповiдь на те питання, яке я вам поставила, а саме:
“Що конкретно ви, як церковний журналicт та катехизатор, можете протиставити протестантським мiciонерам, що ви можете зробити для того, щоб не допустити подальшого вiдтоку людей з вашого приходу/епархii в протестантизм?” .
За останнi 2 роки питома (процентна) вага протестантських громад у Волинськiй та Рiвненськiй областях зросла у 2 рази. Невже це для вас не загроза? А що для вас буде загрозою? До речi, я читала у вашому церковному виданнi “Волинський православний вiсник” (1999 р., №1) в однiй з статей, що у с. Лище у 1930-их рр. протестанти намагалися захопити православний храм. Чи чули ви про цей випадок, й з чим це було, на вашу думку, повязано?
А щодо Ловища ви не змогли заперечити, бо я сказала правду.
Тепер виконаю настанову отця адмiна: “Розмови ведемо по темі статті, щоб не плутати думок”.
Мiй закид до Луцького владики УПЦ-КП Михайла стосувався лише того, що “завдяки” йому було захоплено храми УАПЦ у с. Милушi та Змiiнець Луцького району, також була спроба захопити храм св. Духа в с. Омеляник, та перевести з УАПЦ до УПЦ-КП громаду св. Миколая у с. Мстишин Луцького району, громаду в с. Лучицi цього ж району. Також я питала, чому владика Михайло не дозволив проводити почергових служб Свято-Дмитрiвськiй громадi УАПЦ прот. Романа Романiва у монастирi Рiздва Христового, хоча ця споруда колишнього католицького монастиря Бригиток – це власнiсть держави, й директор Луцького iсторико-культурного заповiдника Тарас Рабан не заперечував, дозволяв громадi УАПЦ служити в цьому монастирi. Чим було аргументовано застосування сили щодо священства та вiрних УАПЦ з боку прихильникiв владики Михайла, чи давав владика благословення на застосування сили, а якщо не давав, то чому не покарав винних у побиттi людей? Але адмiн РIСУ це питання не пропустив, хоча норми моралi в ньому не порушувалися.
Повертаючись до теми статтi, я скажу, що зростання УАПЦ у Волинськiй та Рiвненськiй областях було загальмовано через те, що представники УПЦ-КП домовлялися з мiсцевими властями, щоб тi чинили перепони громадам УАПЦ в будуваннi храмiв. Наведу приклад: у 1997-1998 рр. було зарегiстровано 7 громад УАПЦ у Луцьку: св. Петра й Павла (по вул. Баранова), св. Дмитра Солунського, св. Мучениць Вiри, Любови та Надiй, Воскресiння Господнього, св. Михайла, св. Варвари, св. Хреста Господнього. З них лише двом першим дозволили будувати храми, а рештi вiдмовили, й громади моляться в обладаних примiщеннях. У 1999-2000 рр. отець Павло (наш спiльний з отцем Вiктором знайомий, кол. священик троiцького кафедрального собору у Луцьку) вибивав землю для будови храмiв УАПЦ у с. Ловище та с. Новий Двiр Турiйського району, але безуспiшно. Громада Святого Духа у Великому Омелянику поблизу Луцька молиться в колишньому магазинi. Може, хоч зараз волинська влада повернеться обличчям до УАПЦ, не буде надавати преференцiй для УПЦ-КП. Це ж саме побажання хотiлось би адресувати й рiвненськiй владi. Свою приватну каплицю Микола Вельгус хай би будував разом з “афганцями” у себе на дачi, а храм по вул. Словацького у Рiвному мусить належати до УАПЦ, а не до його секти.
Перепрошую за помилку в одному з попереднiх коментiв, повинно бути “ЗА ОСТАННI 20 РОКIВ питома (процентна) вага протестантських громад у Волинськiй та Рiвненськiй областях зросла у 2 рази”.
Тепер Володимиру Торбичу.
Ви хочете побачити аналоги ваших статей? Пропоную вам пiти в Рiвненську обласну наукову б-ку, й замовити пiдшивки обкомоського часопису “Червоний прапор” за 1960-i – 1970-i рр. Там було багато статей, у яких смакувалися скандали в православних та протестантських громадах Рiвненщини: стосовно грошових справ, стосовно розпусти, стосовно пиятики. Були фейлетони, памфлети, гуморески стосовно морального розкладу духовенства. Правда, у тих червоних писак мета статей була ясна: очорнювати духовенство, насаджувати атеiзм. Мета виправдовуала засоби. Щоправда, тi писали однаковий бруд як проти православних, так й проти протестантiв. А яка мета у вас? Чому ви жодного разу не писали проти протестантiв або католикiв, а взялися очорнювати лише православних? Чим вони перед вами завинили? Що, у протестантських громадах нема протистоянь, невже там усе так чистенько та бiленько?
Катерині
До чого тут “очорнювати”. Ви маніпулюєте словами.
ОЧОРНЮЮТЬ СЕБЕ САМІ ПРЕДСТАВНИКИ ДУХОВЕНСТВА ТАКОЮ ПОВЕДІНКОЮ І ТАКИМ СПОСОБОМ ЖИТТЯ, а також такими діями ВОНИ ОЧОРНЮЮТЬ ЦЕРКВУ ХРИСТОВУ і відганяють від неї людей. Я просто, як журналіст, це показую. Не я влаштовую скандали за землю в центрі міста і парафії, не я беру хабарі, не я нападаю на людей біля церкви, не я пританцьовую перед владою і не я служу політикам. ТО ЧОМУ Я ОЧОРНЮЮ??? Чи вам просто так приємніше вважати. Чи по-вашому, якщо на ці СИСТЕМНІ дії не проливати світла, то можна всім розказувати, що такого немає??? Чи якщо правда важка, то треба її замовчувати??? Чи неправду слід викривати тільки у сусіда чи опонента, але не в себе???
І не треба словесних маніпуляцій. Очорнювати – це коли писати, що Іван Іванович виховав доньку шльондру, в той час як у Івана Івановича син, а доньки навіть ніколи не було. А якщо хтось викриває неправду, яка шкодить людям – то це суспільно-важливі речі і це б мали робити самі священики, принаймні так навчав своїх учнів Ісус.
А коли священство ще в радянські часи у більшості своїй перевелося на пси і досі ПОСТІЙНО це підтверджує своєю поведінкою, то про це не просто писати треба – про це треба КРИЧАТИ!
Я бачу, що ви гаразді тільки у своїх опонентів бачити проблеми і поводитесь так, ніби у вашій церкві – все ідеально. Але від того, що ви закриєте очі на свою колоду – вона не зникне, а лише розростеться.
Корупція, хабарництво, зловживання – це системні речі, які зараз панують у нашому суспільстві У ВСІХ ГАЛУЗЯХ. На жаль, я фізично не можу встигнути викривати всю неправду, для того, щоб люди могли “побачити й почути”. Я не ставив собі за мету проаналізувати всі релігійні громади в Україні з метою знайти в них зловживання та порушення. Однак всі соціологічні дослідження на цю тему стверджують, що православними себе вважають переважна більшість громадян України, а тому будь-які системні негаразди в православних громадах – це суспільно-важлива інформація. Окрім того, оскільки я православний, то мене найбільше турбує саме ці проблеми. Я звісно можу писати, як ескімоси винищують пінгвінів, але мені і моїм читачам важливіше знати, що робиться у їхньому місті, у їхньому регіоні, у їхніх громадах.
Ви питаєте яка у мене мета. Мета проста: “Не беріть участи в неплідних ділах темряви, але викривайте…”Пізнайте правду, і вона вас вільними зробить…”, “Вилучіть лукавого споміж себе…”.
Правда — наче гірке питво, неприємне на смак, але воно відновлює здоров’я. (О. Бальзак)
І тільки той прожив немарно, Хто злу ішов наперекір.
І. Муратов
Краще різка відвертість, ніж зрадницька мовчанка.
Г. Тютюнник
Ніщо так боляче не б’є людину, як брехня.
Г. Тютюнник
Немає величі там, де нема простоти, добра і правди.
Л. Толстой
Живи за правдою — ось найкраща проповідь. Мігель Сааведра
Володимиру Торбичу. “Не я влаштовую скандали за землю”.
Так, не ви, але ви зайнялися на даний час навмисним роздмухуванням цих скандалiв, розпалюванням протистояння. Внутрiшнi справи громади, виняткову та надзвичайну ситуацiю вами представлено, як закономiрне явище в УАПЦ. Мовляв, нещодавно священноначалля УАПЦ раптом захотiло продати храм.
Але ж конфлiкт почався ще у 2007 р. Якби ви схотiли, ви би вiдвiдали владику Макарiя та владику Мефодiя, задали б запитання. Що, побоялися це зробити вiч-на-вiч?
Також, якби ви хотiли, то знайшли б цю статтю:
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/12/03/28022/
Цитую:
“– Шановний Владико, крім традиційних звітів про життя православних парафій Церкви, чи обговорювали, так би мовити, окремі поточні справи в єпархіях УАПЦ?
– Звичайно. Приміром, я доповів Архієрейському Собору про стан справ у Рівенській області, православними вірними в юрисдикції УАПЦ якої з Божої ласки духовно опікуюся. Загалом у цій і Волинській областях маємо 30 православних парафій. Тому виникла нагальна необхідність поставлення відповідного єпископа на цю кафедру. До того ж, мені щоразу важче відвідувати цю єпархію, адже доводиться долати бодай щомісяця понад 220 кілометрів. А це витрата великих коштів, чималого часу, нарешті, маю певні проблеми зі здоров’ям. Собор погодився з моїм проханням. Остаточне ж рішення ухвалять після проведення місцевого єпархіального собору.
На жаль, мені довелося доповісти Архієрейському Собору і про прикру конфліктну ситуацію, що виникла в громаді св. Миколая у Рiвному, Рівненської області. Тут за неодноразовий непослух архієрею з боку члена православного братства місцевої православної громади Миколи Вельгуса, що знайшло своє відображення в самочинних діях щодо юридичного оформлення земельної ділянки, зловживанні службовим становищем, інших порушеннях статуту релігійної громади, його тимчасово відлучено від церковного спілкування. Цю інформацію та відповідні канонічні санкції Архієрейський Собор УАПЦ узяв до відома”.
Отже, Вельгус у 2006-2007 рр. дiяв у iнтересах противникiв УАПЦ, прихильникiв УПЦ-КП, Червонiя та Матчука, якi його кришували: саме через нього так й не було висвячено владику на Рiвненську кафедру. А це, звичайно, вiдповiдало iнтересам УПЦ-КП, адже поява владики УАПЦ створила б серйозну конкуренцiю для УПЦ-КП.
“Чи неправду слід викривати тільки у сусіда чи опонента, але не в себе???”
Якщо так, то чому ж вам не визнати власну помилку, власну неточнiсть та неправдивiсть, якщо говорити про цей скандал? Невже це не брехня, коли ви, покликаючись на Вельгуса, кажете, що Рiвненська епархiя утворена лише у 2003 р., в той час як вона була утворена ще у 1990 р.? Нагадаю вам, що грiх – це не лише вигадування брехливих чуток, а й тиражування брехнi. Останнiм зайнялися ви дуже активно.
“Не я пританцьовую перед владою і не я служу політикам”.
А хто ж пише замовний матерiал в iнтересах полiтика Миколи Вельгуса та голови обласного осередку “Свободи” Степана Молчана? Не ви, бува?
“Корупція, хабарництво, зловживання – це системні речі, які зараз панують у нашому суспільстві У ВСІХ ГАЛУЗЯХ”.
Це правда, недаремно Святе Письмо говорить, що свiт у злi лежить. Але в миру тих зловживань – набагато бiльше, нiж у церковних структурах. З ваших же статейок виходить, що навпаки, у церковних структурах – усе так само, як в миру, якщо не гiрше. “Будь-які системні негаразди в православних громадах – це суспільно-важлива інформація”. Ч
ому ж ви не пишете вже про УПЦ-КП, а якщо й пишете, то лише про окремо взятi зловживання? Наприклад, ви колись згадували про випадок сексуального домагання дубенського священика УПЦ-КП до свого диякона. Але далi про це ви писати не стали пiсля того, як з Дубно на вашу адресу почали надходити погрози. Можна було б згадати й про домагання до дитини, яке вчинив священнослужитель Тернопільсько-Кременецької єпархії УПЦ-КП, який мав парафію у селі Підлісці Кременецького району – Михайло Іванович Мазурчук. Цього отця, до речi, покривали його куми, дубнівські священики УПЦ-КП Олег Куцень і Святослав Черенюк, а також владика Iов. http://h.ua/story/173443/
Ця судова справа, до речi, ще не завершена, хоча вона певним чином повязана з Рiвненщиною.
А ваше викривання неправди носить чомусь вибiрковий характер. Протестанти, що становлять понад третину вiрних Рiвненщини, чомусь залишилися поза вашою увагою. Хоча там теж – багато гострих тем, наприклад – протистояння за майно мiж традицiйними баптистами та так званими “iнiцiативниками”. Гризня за молитовнi споруди в деяких селах.
Напевно, протестанти багатшi за багатьох православних священикiв, можуть гострiше зреагувати, тому вам боязко зачiпати протестантських пасторiв, чи не так?
Тільки сьогодні прочитав відповідь Катерини. Дізнався для себе багато нового. Ви наскільки вправна в церковнополітичних інтригах, що вигадали навіть те, що мені хтось погрожував з Дубна. Чи може й справді погрожував через вас, а ви забули мені передати???
)) Бо до мене така інформація не доходила. Може просвітите хто і коли погрожував, треба ж мені знати своїх доброзичливців.
Смішно звучить “ви, покликаючись на Вельгуса, кажете”. По вашому, якщо журналіст когось цитує, то він обовязково притримується думок і поглядів того, кого цитує або переказує???
Про конфлікт 2007 року я дійсно не знав, але не бачу як це міняє суть теперішнього конфлікту. Є громада і є керівництво УАПЦ, яке в конфлікті з громадою. Якщо Вельгус і о.Поляниця такі погані, то чому їх півдтримує громада. Чому громада не йде за мудрим предстоятелем. Чому предстоятель не просвітить заблудших овець і з любовю їм не пояснить в чому справа і що трапилось, а натомість своєю поведінкою ієрархи УАПЦ видають у собі тих самих сергіанців.
На звинувачення, що я написав замовний матеріал навіть не реагуватиму.
“З ваших же статейок виходить, що навпаки, у церковних структурах – усе так само, як в миру, якщо не гiрше. ” ТАК і Є.
Я не займаюсь виданням релігійних скандалів і не ходжу по всіх конфесіях Рівненщини для збору скандалів. Тому не знаю про конфлікти протестантів між собою. Оскільки ми видаємо Православну газету, то мене й цікавить перш за все моральний лик людей, які називають себе православними та ще й духовенством, а насправді є вовками в овечій шкурі і плоди приносять зовсім не ті, які заповідав Христос. В першу чергу звертаю увагу на скалку в своєму оці (себто в православному). Хоча якщо протестанти своїми діями шкодитимуть і рівненській громаді і християнству загалом і це стане відомо, то звісно “Православне діло” теж про це писатиме.