Рівненське питання : яка пшениця, такий і Поляниця!

Після консультацій між Патріархією УАПЦ та архиєпископом Львівським, керуючим Рівненсько-Волинською єпархією Макарієм, та ретельного розгляду справи, було винесене рішення про позбавленя священичого сану і виведення з кліру УАПЦ до повного розкаяння протоієрея Івана Поляниці, та старости храму святого Миколая Чудотворця Миколи Михайловича Вельгуса, якого відлучено від церковного спілкування за грубі порушення священних канонів Православної Церкви.

До речі, ще 20 листопада 2007 року Указом № 367 за непокору керуючому архиєрею, високопреосвященному архиєпископу Макарію, М.М. Вельгус був відлучений від Церкви, а 22 січня 2010 року, Предстоятель УАПЦ своїм Указом № 1215 підтвердив чинність даного відлучення, оскільки Микола Вельгус не приніс розкаяння за свої вчинки, і далі створює конфліктну ситуацію в громаді св.Миколая Чудотворця при єпархіальному Управлінні УАПЦ.

Враховуючи складну ситуацію в регіоні, для впорядкування церковного життя та налагодження номальної діяльності УАПЦ в Рівненській області, наша законна ієрархія доручила архімандриту Мстиславу (Гуку) духовну та адміністративну опіку регіоном. Указом Предстоятеля отця-архімандрита було призначено настоятелем каплиці св.Миколая Чудотворця при Рівненському єпархіальному Управлінні УАПЦ, та діловодом єпархії (від 25 січня 2010 року №0222). З того часу і по нині, архімандрита Мстислава до служіння в храмі не допускають. Відомо цілий ряд скандальних епізодів, під час яких “протестанти” кілька разів ламали замки в єпархіальному Управлінні, де проводили свої протизаконні зібрання та здійснювали “богослужіння”, вже насправді не будучи членами Православної Церкви. Оскільки вся документація на будівлю свідчить, що правда таки на боці УАПЦ, то й влада намагається у міру сил допомагати у вирішенні даної ситуації. Однак – поки справа реально просувається дуже кволо. Наскільки нам відомо, остання заява в правоохоронні органи була подана отцем Мстиславом 23 червня 2010 року.

Як зазначає у рапорті Предстоятелю УАПЦ сам отець Мстислав, він уже звертався із заявою на ім’я тимчасово виконуючого обов’язки начальника Рівненського міського відділу міліції Кулинича А.І. І на даний час ведеться розслідування ситуації органами правопорядку.

Причому, що ще цікаво. Справжню свою суть ”Поляниця і компанія” показали тоді, коли не зупиняючись на уже досягнутому продовжили свої псевдоцерковні афери. Нагадаю ще трохи догматики для тих хто не курсі справ. Будь-який правильно рукоположений священик залишається таким лише до того часу, поки він не є в забороні, чи не перестає поминати за богослужіннями свого єпархіального архієрея. Священство для православного пастиря – це особливі уповноваження чоловіку, здійснювати своє служіння для блага Церкви Христової. Жодна людина згідно букви канонічного закону не може залишатись “незалежним ні від кого священиком”, і при цьому назватись саме православним. Якщо хтось є позбавленим сану, він реально, онтологічно і перестає бути у той самий час і священиком. Він може носити ту саму рясу, що й раніше. Він може служити ті самі богослужіння, однак – по суті православним він більше не є. Так само і вся православна громада, що вийшла з-під покори своєму законному архієрею. Вона може зовсім не змінювати свого зовнішнього становища, однак факт виходу з підпорядкування своєму єпископу буде свідчити перш за все про вихід громади взагалі за межі Церкви Христової.

Тепер давайте ще раз пригадаємо інтерв’ю вже-не-отця Івана у “Православному ділі” : “Ми вийшли з підпорядкування, духовного і юридичного, владики Мефодія. Наразі шукаємо достойного єпископа”. Так от. Ця коротка фраза буквально є квінтесенцією всієї антицерковної свідомості пана Поляниці. Видно, що йому й справді буйдуже де, як і у що вірити – головне щоб “касу тримати”, і бути хоч маленьким, але ж начальником. До речі, одна з дуже показових спроб для цього була досить успішною. В оцих пошуках “достойного єпископа” пан Іван і пан Михайло запросили до себе одного разу  навіть самого… “патріарха” всія Русі Мойсея. Зараз, правда, Його все ще немає в Україні : поки самого Мойсея розшукує міліція, Його Святість вирішили трохи поподорожувати світом. Однак, цілком можливо, що вони сподобались один одному, і незабаром їхні долі таки воз’єднаються для загальної цинічної користі обидвох сторін. А от, як мені нещодавно розповіли знайомі іншого нашого персонажа – Михайла Вельгуса, змінювати юрисдикції, церкви та громади йому насправді не так вже й складно. Раніше він був і серед прибічників РуНвіри, і серед реформаторів, і навіть встиг побувати між активістами Київського Патріархату.

Ось це вже , здається, і вся наша історія. Поки, на жаль, вона без щасливого закінчення. Сподіваємось, Правда Божа і цього разу виявиться сильнішою від брехні та лукавства, якими було просто наповнене життя і діяльність окремих рівненських кліриків.

прот.Євген Заплетнюк,
прес-секретар