Взаємовідносини православних з представниками інших релігій і конфесій мають будуватися на твердому переко- нанні в істинності вчення Православної Церкви. “Без сумніву сповідуємо, як тверду істину, що Кафолічна церква не може грішити чи помилятися та промо- вляти неправду замість істини, бо Дух Святий, завжди діючий на отців та вчителів Церкви, які їй вірно служать, уберігає її від усіляких хиб”. (Послання Східних патріархів про православну віру. п. 12).
У взаємовідносинах з протестантами ми повинні пам’ятати про їхнє прагнення не тільки читати Святе Письмо, а й вільно його тлумачити згідно свого розуміння, причому тлумачити (як вони вважають) безпомилково. Так з’являється множинність “законно” існуючих думок. В результаті найбільш неймовірні тлумачення ставляться на один рівень із тлумаченням Церкви. Відбувається втрата здатності розрізнення між істинною православною вірою та єрессю, оскільки в протестантизмі розуміння єресі відсутнє – у них існує тільки приватна точка зору.
Для нас, православних, право на непомильне тлумачення Святого письма має тільки Всесвята Православна Церква. Цього православні мають дотримуватися та керуватися в повсякденному житті, пояснюючи це (не вступаючи в дискусії) прихильникам єресей. “А коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як язичник і митар” (Мф. 18.17).
Питання ж взаємовідносин з католиками базуються на відступі Римо-католицької церкви від вчення Православної Церкви, а саме:
I. У догматиці:
1. Вчення про примат (зверхність) Римського єпископа (папи) над Церквою. 1556 канон кодексу Римо-Католицької Церкви визначає, що: “Верховна кафедра ніким не може бути судима”.
2. Догмат про папську непогрішність в питаннях віри та моральності. Особиста непогрішність папи, коли він виступає від ім’я всієї церкви.
3. Вчення про сходження Святого Духа від Отця та Сина – т. зв. “філіокве”.
II. У сотеріології:
1. Доктрина про юридичний характер спокутування.
2. Вчення про чистилище, як середній стан між раєм та пеклом.
3. Вчення про індульгенції – звільнення грішників від покарання за гріх у зв’язку з заслугами.
III. У сакраментології:
Вчення про дієвість Таїнств у силу їхнього здійснення, де дія Таїнств залежить тільки від бажання та правильності хіротонії.
IV. В обожненні Богоматері:
1. Догмат про непорочне зачаття Богоматері та її непричетність до першородного гріха (перебування в стані Адама та Єви до їхнього гріхопадіння) в силу майбутніх заслуг Ісуса Христа.
2. Догмат про тілесне вознесіння Богоматері через її добровільну смерть та співучасть разом із Христом у викуплені гріхів людства.
V. У вченні про Таїнства:
1. Таїнство Миропомазання. Миропомазання (confirmation) здійснює тільки єпископ, над католиком, який досяг юнацького віку, оскільки після хрещення дитина до юнацького віку не має особистих гріхів та не потребує Таїнств узагалі.
2. Таїнство Євхаристії.
а) Використання опрісноків замість квасного хліба.
б) Причастя мирян одним хлібом (без вина).
в) Моментом освячення Святих Дарів вважається проголошення священиком слів Христа “Прийміть та їжте..”, а не епіклезіс, тобто проголошення слів замінює молитву.
Титул Римського єпископа має найменування: єпископ Риму, заступник Христа, наступник першого князя Апостолів, верховний першосвященник Католицької Церкви, Патріарх Заходу, примас Італії, архієпископ та митрополит провінції Романії, правитель суверенної держави міста Ватикан, раб рабів Божих. Саме цей титул за своєю суттю є екклезіологічним й обумовлює церковну свідомість католиків.
3. Таїнство шлюбу.
а) Шлюб здійснюють ті хто його бере, священик є тільки необхідною особою, яка засвідчує, що шлюб законний та канонічний.
б) Неможливість розірвання шлюбу. Ватикан може визнати шлюб недійсним (dispensatia).
4. Таїнство священства.
а) Обов’язковий целібат (безшлюбність) духовенства, оскільки шлюб є сквернотою, яка не дозволяє повноцінно здійснювати служіння.
б) Визнання незмінного характеру Таїнства священства, подібного до таїнства Хрещення.
5. Таїнство Хрещення. У католиків воно відбувається через обливання, хоча Трулльський собор забороняє хрещеним через обливання бути кліриками. Хрещення через обливання за своєю суттю є хрещення з необхідності (тяжка хвороба та ін.)
VI. В особливих церковних встановленнях:
1. Заснування сану кардинала. Сardinalos (головний, ведучий) назва кліриків кафедр римського єпископа, в сані диякона. Являли собою вищий рівень духовенства, який йшов вище єпископів, хоча за саном вони були дияконами.
2. Особливості посту.
а) Введення посту в суботу та, у зв’язку з цим, скорочення Великого Посту.
б) Відміна харчових обмежень під час посту. Тільки два рази на рік католики утримуються від м’яса та молока – в перший день Великого Посту та у Велику П’ятницю. В інші дні дозволяється вживати молоко, птахів (не вважається за м’ясо), сало.
в) Літургійний піст (перед Причастям) обмежений однією годиною перед месою.
3. Особливість Літургії (меси). Літургія (меса) здійснюється на протязі всього дня на одному Престолі священиком декілька разів.
Підготував Сергій Чаплигін



істина віра та що віре поклоняється МОЛЯТЬСЯ СЛАВЛЯТЬ тільки єдиному і триєдиному БОГУ ЯКЩО У ВІРОСПОВІДАННІ ЗАМІШАНИЙ ЩЕ ХТОСЬ ОКРІМ ТРИЄДИНОГО БОГА ТО ЦЕ БЛУДНА ЦЕРКВА І ЧИТАЄМО ПРО ЦЕ В ОТКРОВЕННІ 17 РОЗДІЛ ПО 18 РОЗДІЛ