У Тернополі відзначили третє відродження УАПЦ

У вівторок 29 червня 2010 року Тернопіль приймав гостей. Більше тисячі вірян, дві чи три сотні священиків, та навіть єпископи з інших регіонів України, прибули в обласний центр нашого галичанського краю для того, щоб взяти участь в урочистостях, присвячених святкуванню двадцятої річниці третього відродження нашої Української Автокефальної Православної Церкви.

Тернопільським віруючим в цей день особливо приємно було вітати у себе дорогих гостей з різних куточків України : архиєпископа Дрогобицько-Самбірского Феодосія, єпископа Житомирського і Поліського Володимира, єпископа Харківського і Полтавського Афанасія, єпископа Чернівецького і Хотинського Германа.

На нашому святі були присутніми благочинні та представники багатьох інших єпархій нашої Церкви. Радісно було вітати віруючих й інших християнських конфесій регіону, що прибули розділити з нами нашу радість

З самого ранку невелике подвір’я храму Різдва Христового, що у самому центрі Тернополя, виглядало досить незвично для більшості пішоходів вулиці Руської : територія навколо храму була вщент заповнена чоловіками в рясах і фелонях. Сюди з усіх усюд віруючі поспішали на святкове богослужіння, яке очолить сам Предстоятель УАПЦ, митрополит Київський і всієї України Мефодій. І ось, настала ця година. На подвірї, перед великим розп’яттям протодиякон починає молебень до Спасителя за добру долю усіх українців. А особливо тих живих ще свідків та учасників, воїстину, героїчних подій відродження нашої держави та Церкви початку 90-х.

Після молебню урочиста хода прямує уже до меморіалу пам’яті жертвам Голодомору, що віднедавна не лише є “черговою” окрасою центральної вулиці міста, але має для нас величезне історичне, та духовне значення. За переконанням головного ініціатора побудови меморіалу, митрополита Мефодія, люди особливо нашого, ХХІ століття, ні на мить не повинні забувати своїх славних попередників, усіх тих, хто поклав свої життя на вівтар свободи та незалежності. А жертви страшного голодомору – направду стали мучениками і свідками віри у відроджену українську Церкву та державу.

Відеофрагмент з панахиди.

Саме тому, в особливо важливі моменти для нас, навіть й радісні, ми не можемо не пом’янути своїми молитвами людей, що наближували нашу з вами перемогу, які були у всьому нашими однодумцями, та через роки надихали усіх нас на ревну працю заради добра Церкви та України.