Верующие Украины выступили против самого молодого архиерея Русской православной церкви. Имя главного священнослужителя Запорожья Иосифа (Масленникова) фигурирует сразу в нескольких скандалах, связанных с церковной и мирской жизнью. Запорожская паства задает вопрос – может ли быть их духовным лидером человек сомнительной репутации, даже учитывая его «высокие деловые качества»? Тридцатилетний епископ вошел в обойму высшей госноменклатуры, но явно становится чужим для рядовых прихожан.
Крупнейший индустриальный центр украинского юга, Запорожье считалось незыблемым оплотом канонического православия. Даже в самые трудные времена 90-х здесь возводились храмы УПЦ Московского патриархата. Однако скандальными пикетами сопровождался последний майский визит митрополита Киевского и всея Украины Владимира в Запорожье. Простые люди пытались донести до митрополита свою душевную тревогу: кому служит их владыка – Богу или губернским чинам?
Чуть ли не каждый день епископ Запорожский и Мелитопольский пропадает у губернатора и его замов, о чем с удовольствием сообщает официозная пресса. Освящения высоких кабинетов следуют один за другим. Подписал два соглашения о партнерстве с руководством области. Чиновники и бизнесмены воспринимают его как самого престижного VIP-духовника. Стремительность церковной карьеры объясняют удивительно прочными связями с властью.
Иосиф участвовал в съезде Партии регионов, выдвинувшем В.Януковича на пост президента. Говоря о своей молодости, запорожский владыка легко сравнивает себя с Иисусом Христом, «который тоже ровно в 30 лет вышел на проповедь». Только вот рубище новый мессия не носит и прекрасно ладит с торговцами.
Наверное, хорошо, когда есть династии священнослужителей. Это семейство переехало на Украину из Молдовы, где отец, бывший военный, пытался найти себя в одной из сект. Но православие оказалось надежнее. Начинали на паперти, причем в буквальном смысле слова.
- Масленников-старший и пятеро его детей просили подаяния у ворот кафедрального собора св. Петра и Павла. Жили с того, что дадут прихожане, – вспоминает симферопольский священник Василий Ковалев. Когда в 1992-м из Крыма в Запорожье перевели будущего архиепископа Запорожского и Мелитопольского Василия, пожилой владыка пригласил с собой тех, кого желал наставить на путь истинный. Среди них были Масленниковы, не гнушавшиеся любым послушанием от благодетеля.
И постепенно стараниями доброго старика-архиепископа домашняя челядь вышла в люди! Глава семейства стал наместником монастыря в Мелитополе. Матушка руководит еще одной, весьма благополучной женской обителью. При серьезных церковных должностях трое братьев. Оказалось, можно быть игуменом или иеромонахом, при этом состоять в браке, иметь недвижимость и хорошие машины.
Но выше всех поднялся младший Алеша, выпускник Белгородской духовной семинарии, постриженный в мантию и нареченный именем Иосиф.
Смена правящего архиерея в Запорожской епархии произошла неожиданно и молниеносно, словно боевая операция. Запорожские газеты публиковали пасхальное поздравление владыки Василия, а на должности уже пребывал 30-летний Иосиф. В церковных кругах отказываются обсуждать тему, достиг ли он возраста, необходимого для назначения на пост епископа. По одной из версий, приписал себе необходимые годы, используя второе гражданство Приднестровской Молдавской Республики.
Молодость Алексея Масленникова не помешала ему устроить жестокую кадровую чистку.
Молодость Алексея Масленникова не помешала ему устроить жестокую кадровую чистку. Понял иерарх главное правило номенклатурного выживания: обязательно сформируй свою команду. После десятилетий службы запорожские священники начали терять приходы. Прихожане безуспешно пытались отстоять привычных батюшек.
Епархию ломали об колено. Есть свидетельства, что от священников начали требовать мзду, якобы на подготовку встреч с Блаженнейшим митрополитом Владимиром. Обычная такса – 2000 долларов. Разборки шли за пожертвования частных лиц, за церковные магазины и автопарковки у церквей в центре Запорожья.
Новый владыка собрался снимать фильм, пропагандируя православие на личном примере. И вовсе не считает такое кино гордыней. Он благословляет Запорожье, облетая город на вертолете. Любит респектабельный бильярд, а его верный клир дружно становится футболистами. Мероприятия обязательно сопровождаются мощной пиар-компанией о продвинутом и супер-энергичном церковном реформаторе.
Последняя акция – епископом Запорожским и Мелитопольским Иосифом возведен в сан диакона всемирно известный путешественник, уроженец Запорожской области Федор Конюхов. В здешнем Свято – Покровском кафедральном соборе прошла пресс-конференция Иосифа и диакона Конюхова, на которой представлен проект храма в образе корабля. Руководит проектом архитектор Дмитрий Петров при поддержке губернатора Бориса Петрова. Храмовый комплекс святого праведного Федора Ушакова в византийском стиле и 27-метровая колокольня в виде маяка на берегу Днепра…
Увы, новость о храме-корабле не потрясла православных. Гораздо активней обсуждают запорожцы, зачем потребовались епископу сразу три городские квартиры и частный дом в селе с характерным названием Терпенье. Еще одну квартиру приобрела мать владыки – видно, монастырской кельи для игуменьи не хватило.
Настоящей сенсацией стала покупка земельного участка и жилого дома на заповедном острове Хортица. Каждый читал гоголевского «Тараса Бульбу». Даже молодые россияне, с трудом представляющие, что такое Севастополь или Киев, знают колыбель Запорожской Сечи.
Новое строительство на Хортице строго запрещено законом. А если очень хочется пожить в зеленом раю Днепра? Старый дом принадлежал выморочной семье алкоголиков. Сначала его хапнул высокопоставленный гаишник, потом начальник РОВД. Милиционерам не составило труда переоформить документы собственников земельного участка в заповеднике.
По слухам, владыка отдал милиционеру одну из своих квартир, а сам с удовольствием перебрался на Хортицу. Обычно рядом со святым отцом на строительстве хортицкого особняка появляется педагог Запорожского приватного университета, импозантная и молодая Татьяна Кравченко.
Люди в смущении. Тему охотно раскручивают раскольники из Киевского патриархата и многочисленные сектанты. Сегодня протестантские церкви окучили весь юг Запорожской области и движутся дальше. Их проповедники говорят: Иосиф с начальством, а Бог с нами.
Сергей Ильченко, svpressa.ru
Гарно хтось “попалив” Катюшу-Пєтрушу! тепер будемо чекати, хто серед багатьох бажаючих першим підпереже шаровари на шиї Катькі. Я вам раджу, Катя, почепити на шаровари металеву миску із діркою на дні – так зараз серед характерників на ймення “Катька” дуже модно. Ваш колега хореограф Боря Моісєєв теж так гламурно ходить. Та й до вашої обтягуючої майочки у дірочках (реготали усі в Єпархійному управлінні, коли ви дефілювали у ній біля Воскресенського собору. Сам не бачив – казали) мисочка дуже підійде. І ще раджу по-братськи не чіплятися до молодиць і дівчат із брудними пропозиціями відвідувати ваш бальний гурток – можете нарватися на серйозні фізичні розлади (це вам не з старостами чи Велігурським битися). І тоді вам ваші 12 підйом-переворотів( про які усім трандите) не допоможуть. Т.Т. перевороти будуть, але підйоми – лише з допомогою санітарів. Прошу вважати мою пересторогу братською допомогою від душі.
Буду вас називати “Катя”, щоби не порушувати інкогніто… Ви собі стільки достоїнств понаписували (журналіст, гармоніст, танцюрист і винахідник-раціоналізатор), що я, друкуючи-с цей комент-с привстав з поваги. Вас навіть знає Лайма Вайкулє і Раймонд Паулс (пам’ятаєте пісню ” Тузік, Тузік – смєшной чудак..” ?) Я Вам раджу для ще одного титулу пришити до шаровар шлєйку. Тоді титули подовшають, і кликатимуть Вас з повагою ” Катя в шлєйках”. Хоча шаровари носити не стидайтеся – вони привносять деякий колорит у наше містечко. Ось Здолбунів точно тішиться і пнеться з гордощів :” А у нас скоро буде кунсткамера !” Та й шаровари є необхідною річчю для танцюриста Вашого гатунку – порохно не висипається на танцпол. І сильний переляк можна втаїти. Тому, на заздрість усім – носіть! Їздьте на коні (або “Яві-350″), відростіть оселедця, тощо. Ну а щодо пиятики, то у студентські роки багато чого було і багато у кого. Але, принаймні, зараз люди добрі чоловіки і батьки. І ніхто ще не допився, аби пеньком ходити в шароварах по місту. А ви і не пийте, бо це усугубляє шизофренію(Боже ! Що я пишу ! Він же мене заріже!!!) . Ваші, Катя, мізки вже пропив хтось із Ваших предків.
Отець Петро Остапчук не кинув дружину сам, його перша дружина, що мала квартиру в Луцьку, просто не погодилась переселятися до Рiвного через те, що там житла не було хорошого. Тому й лишилася одна, бо у Луцьку, хоча це мiсто й стало для нього рiним, прот. Петро лишатися з нею не мiг, адже його мiсцем служби став старовинний Свято-Покровський храм на рiвненському передмiстi, колишньому селi Золотієві, тому була потреба постiйно бути серед громади, настановлювати людей у вiрi та побожному життю, тим паче, що на громаду ще й Червонiй неодноразово давив, вимагаючи перейти до УПЦ-КП. Так що нi вiд кого отець Петро з Луцька не тiкав.
Так само вас, отче Тарасе Климовичу, за вашою ж абсурдною логiкою, можна звинуватити, що ви покинули напризволяще свою рiдню в Зарiчному, та втекли до Рiвного – як то кажуть, подалися “на багатi села”. Чого ж ви не стали служити на рiднiм Полiссi? Що, мiського життя захотiли, чи, може, крутого норову московських батюшок Полiсся, про який серед рiвнян ходять легенди, злякалися? Через таке ось летунство у Зарiчненському районi ще й дотепер найменше число громад УПЦ-КП, бо всi рвуться у мiста.
А осуджувати прот. Петра Остапчука не варто. Провокацiй проти нього було немалоо. Одних лише брудних кляуз на нього у канцелярiю в Рiвненсько-Волинську епархiю УАПЦ (що по вул. Словацького, 12) надходило дуже багато, ще й епархiльний секретар Оксана Пилипiвна Ткачук згодом розказувала, що кляузи писалися одною й тою ж рукою.
Чия то була рука? Не виключено, що когось з тих, хто працював у будинку по вул. 16 липня, 4а. Або ж поряд, через дорогу, у Народному домi.
Так що не критикуйте всечесного отця Петра, не повторюйте наклепи, якi поширюють заздрiсники, що заздрять його таланту (у вас таланту нема, тому вам й не заздрять). Бо для вас не властива його органiзаторська та творча харизма, ви не можете створити громадську органiзацiю та вести грунтовну наукову роботу, займатися журналiстикою, гуртувати православних людей. У вас нема для цього таланту та здiбностей, недостатньо такту та вихованостi. Вам би лише – гарно випити, добряче закусити рибкою та ковбаскою, полежати десь на природi (головне – щоб парафiяни вас у такому виглядi не бачили), пореготати з друзями над тим, як хтось гарно куражився пiсля хорошого самогону. А ваше з Пушком геройство – це теж результат любови до випивки.
Для вас обох властиве фраєрство, яке вже не один раз вас підводило. Так що не треба занадто переоцiювати власнi можливостi. Шануймося, бо ми того вартi.
А про вигадане побиття старости, що начебто було 19 жовтня 2008 року, отець Петро Остапчук свого часу склав офiцiйну заяву для мас-медiа, яка була оприлюднена ось тут:
http://rakurs.rovno.ua/info.php?id=6683&print=1
“Я зовсім не погоджуюся з тими неправдивими розмовами і чутками про мене, які поширює серед церковної громади колишній голова парафіяльної ради, через які наша церква і втратила значну кількість прихожан. Це з його боку видно презирство і неповагу, яку він використовує стосовно громади. Конфлікт між ним і мною виник через громаду, яка намагалася мене підтримати. І взагалі, я не розумію цих розмов про бійку, якої не було. Це видно із зовнішнього вигляду Валентина, на ньому немає жодної подряпини, це бачили всі люди. Зокрема, Валентин Пашковський і його прибічники зверталися до митрополита Євсевія та Василя Червонія для того, щоб нашу церкву перевести в юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату.”
Ось яка була головна причина протистояння з старостою. Отець Петро Остапчук захистив храм УАПЦ вiд спроби рейдерського захоплення з боку УПЦ-КП.
Так що не треба пересмикувати факти, отче Тарасе Климовичу. Тепер щодо цього. Рівненська обласна громадська організація „Центр утворення та збереження сім’ї” – це не якийсь там гурток, як ви брехливо кажете. Це серйозна та солiдна громадська структура, яка була законно зарегiстрована обласним управлiнням. Дата реєстрації 8 листопада 2000 року, № свідоцтва 248, за адресою: Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Яворницького, 15. Сюди продовжують залучатися небайдужi до сiмейних традицiй християнського виховання люди.
Тепер щодо родинного життя самого отця Петра. Родина його належить до числа сімей, які потребують позачергового отримання житла
та прийнятих на облік при Рівненському міськвиконкомі. В чергу став ще у 1997 р., але й до сього дня житлом достатньо не забезпечений. Ось таке непросте життя-буття цього ревного та побожного душпастиря. Менше брехати треба, панове.
Якраз народився я у Рівному, і тут жив до 4 класу, а вже потім переїхав до Зарічного. Тому і батьківщина моя – у Рівному на Ювілейному. І квартири( моя, і мами, яка живе окремо) теж тут, у Рівному. Я не ночую по старіцах як ви, Катерино. А жінок у вас було дві (офіційних). Коли друга ваша жінка подала на розлучення до Луцького Суду, то виявилося, що ви не розведені з першою, про яку ніхто не знав. Ну, а про ваші “таланти” говорить прізвисько “Тузік”. Кожен, хто вас знає, при згадуванні вашої чудної персони або сміється, або крутить пальцем біля скроні. Один лише раз вас сприйняли серйозно – коли обіцялися спалити себе бензином на Михайлівській площі через відмову наукової Ради КДА взяти на захист вашу дипломну з проблем (ЖАХ!!)християнської сім’ї. А про ваші наукові досягнення можна почути лише з газет, як репортаж з місця бійки у Золотіївському храмі. Ну і про фраєрство. Це не я намагався у ризниці Покровського собору вцілити тодішньому настоятелю в око вішачком з-під риз(настоятель лежав на землі…) І не ображайте поліщуків, тому що у Рівному живуть досить поважні зарічненці : Колб Ігор Михайлович, Микола “Студент”, Сашко Білий (Музичко). Запитайтеся про ці імена у ваших козачків, коли самі не чули. Я думаю, що ВАМ вони нічого не пожертвують. А може, чогось і дадуть.
” …Катя згадав настанови свого шаолінського старця Сунь-Муня… Він відчув, як смирення плавно перетікає по жилам від серця до стиснутого кулака. Якась невідома сила кинула кулак вперід – у підборіддя старости-масона. Масон рухнув на східці храму . Усі прихожани від такої харизми Каті відразу самонастановилися у вірі та побожному житті. Ось так “добро” відлупцювало і покалічило “зло” ! (зі сценарію китайського народного фільму “Вбити дракона 2″, за мотивами золотіївської казки)
Ну ви Катруся.-просто нестерпні. Я, і усі дописувачі пишуть саме про ВАС(!), а ви чомусь усе отця Петра Остапчука до себе ліпите. Він, на відміну від вас, є гігантом думки та усіх існуючих чеснот. Ви що, хочете нас посварити? Чи це лише наслідок комплексу Едипа. який не може знайти у жодній Богом даній дружині свою Іокасту ? А тому і особистість ваша знайшла ідеал жінки саме в собі? Особистість роздвоюється на вічно цнотливу фурію Катерину та справжнього мачо-гармоніста-танцюриста Тузіка ? Так ось вона – ідеальна сім’я !!! не треба женитися, – треба в собі самому віднайти свою половинку.! Без тещі та дітей . Ось про що ви писали свою дипломку ! Ось що ви хочете донести своїми центрами планування сі’мї ! А ми, нажаль, не могли оцінити вашої геніальності … Ну що ж – будемо жити по-старинці, по Книзі Буття..
Катю вичислили просто, дешево і банально.
Друга серія буде вербальна, третя – фізична.
Слухай, а на хєра ж ти Шаварову приплів? Вона то, стара пенсіонерка, тобі шо зробила, дурню? Борщевич – панятно, у вас там непонятки ше з волинської сістєми, Собка ти дєрьмом поливав – тоже ясно, ти з гармонью і баяном співи викладав. а Собко – консу закінчив, сємінарюгі зразу різницю відчули – тебе просто жаба задавила. псіх ти був в Луцку ше той. шо тобі Пушко зробив я не знаю, підозрюю шо міг в рило дати і на три букви послати, Климович з тої ж опери. Яким чудом ти ше по міру ходиш?
Є такий анекдот з реального життя. На вимогу міліції консиліум психіатрів надав письмову довідку на чоловіка не зовсім адекватної поведінки :” Ніяких психічних відхилень не помічено. ПРОСТО – ДУРАК…”
Ви, отець Катро, зрозумійте, що ніхто вам зла не хоче. І якби ви під жіночим псевдо не лили бруд на братів-сослужителів, то і ніхто вас не згадував би. Навіть якби до нас дійшла звістка про те, що ви зарізалися шаблею, ми просто перехрестилися б, і вже б не реготали над вами. Ви – клубок комплексів і маній. Вам ніхто, повірте, не заздрить – дурачкам не заздрять. У нас є сім’ї і діти, і ми щасливі. Ми не використовуємо жінок в якості маківар чи боксмішків. Нам буде кому(надіюся) подати стакан води і закрити очі. Ваші ж жінки і діти не приїдуть до папи-псіха і на похорон. Особливо доця, яку ви за свою не визнаєте, бо , мовляв , вам одна набожна жіночка пророкувала “козака”(сам сєй брєд чув). А усі ваші напарниці по танцям вас старого швидко покинуть(таким є Промисел природний). Водили своїх майбутніх жінок до геніколога на повірку цноти,-і вже тоді закладали недовіру і приниження (у ваших шароварах хіба немає власного мірила цноти?). Тому, знущалися з Червонія, але він залишив нащадків і титанічну роботу по собі. А ви вмрете у власному лайні, і ще десь так тиждень смердітимете незнайденим у Здолбунівській кімнатці…
Ну -не втримався. А скажіть-но, Катя(звертаюся до цієї частинки особистості Остапчука. Інша, напевно, на балу), а що ви як винахідник – винайшли? Просто цікаво. Може-лісапєд ? А мо – як чіпляти до шаровар прищепку, щоби сподні не “зажувало” лісапєдним ланцюгом? А може – якесь хитре устройство для самопотєхі на три фази(без жінки, либонь – хоч на стіну китайську лізь?Щось таке вібро-реверсне?) Розкажіть нам ! Ми ж тут усі свої.
о.Тарасе, Ви пишете тут в коментарях з ціллю, щоб люди вас читали і почули.
Не сприймайте за лестощі, але Ви собою презентуєте прекрасний зразок справжнього слуги Божого і проповідника Слова Божого.
Я тут подумав як Вам допомогти і вирішив зробити збірник всіх Ваших повчань і коментарів і розповсюдити серед Ваших парафіян, Вашої парафії і не тільки. З Вашою мудрістю має познайомитись священоначаліє Київського Патріархаті і очевидно, що повинні ввести ще один предмет викладання у духовній семінарії і академії.
Українська пошта стане назамінною помічницею у рекламі Вашого пастирського мистецтва.
Хай люди познайомляться із благочестивими науками одного із маститих і провідних духовних отців Київського Патріархату.
За поміч можете не дякувати. Рахуйте це за мою інвестицію у Вас і Ваше майбутнє.
Імя також не називаю, бо справжні добрі справи робляться таємно.
Спаси Вас Господи за таку високу оцінку моєї скромної особи.
Але посилатися на інтернет, як відомо, є пошло і сумнівно.Мені буде тяжко довести, що коменти писав саме Я, і слава дістанеться комусь іншому. Краще особисто візьміть у мене інтерв’ю .