Через тиждень після Трійці у православних християн починається Петрів піст (“Петрівка”); літній піст, який ще називається апостольським, раніше мав назву посту П’ятдесятниці. Він триватиме до дня пам’яті святих апостолів Петра і Павла – 29 червня (12 липня н. ст.). Початок Петрового посту – остання дата в році, що обчислюється за пасхалією, отже тривалість його щороку різна: при ранній (як у нинішньому році) даті Пасхи Петрів піст тривалий, при пізній – короткий.
Цей піст не строгий. Під час посту можна споживати рибу в усі дні, окрім середи та п’ятниці.
Церква закликає нас до цього посту за прикладом святих апостолів, які, прийнявши Святого Духа в день П’ятидесятниці, у пості та молитві готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія.
Звичаю посту необхідно ретельно дотримуватися і для того, щоб у нас перебували ті дари, які зіслані нині Церкві від Бога.
День П’ятидесятниці, коли в п’ятдесятий день після свого виходу з гробу і в десятий день після Свого Вознесіння Господь, Який сів праворуч Отця, послав Пресвятого Духа на всіх Своїх учнів і апостолів, – одне з найбільших свят. Це укладення нового вічного заповіту з людьми. Дух Святий, що зійшов на апостолів, Дух істини, Дух премудрості та об’явлення накреслив замість Синайського новий Сіонський закон. Місце Синайського закону заступила благодать Святого Духа, законодавча, що подає сили до виконання Закону Божого, який проголошує виправдання не в ділах, а з благодаті.
Ми не постимо в П’ятидесятницю, тому що в ці дні Господь перебував з нами. Не постимо, тому що Він Сам сказав: чи можете примусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий (Лк. 5, 34).
«Після тривалого свята П’ятидесятниці піст особливо необхідний, щоб його подвигом нам очистити думки і зробитися достойними дарів Святого Духа, – пише святий Лев Великий. – За цим святкуванням, яке Дух Святий освятив Своїм зішестям, зазвичай іде всенародний піст, благодійно встановлений для лікування душі і тіла, і тому вимагає, щоб ми проводжували його з належним благоволінням. Бо ми не сумніваємося, що після того, як апостоли сповнилися обіцяної з неба сили і Дух істини вселився в їх серця, між іншими тайнами небесного вчення, через надхнення Утішителя, викладено також вчення і про духовне стримання, щоб серця, очищаючись постом, робилися здатними до прийняття благодатних дарів … не можна боротися з майбутніми зусиллями гонителів і лютими погрозами безбожних в зніженому тілі і важкій плоті, оскільки те, що чинить насолоду нашій зовнішній людині, руйнує внутрішню, і навпаки, розумна душа тим більше очищається, чим більше умертвлює тіло».
Ось тому вчителі, які просвітили прикладом і повчанням всіх чад Церкви, початок боротьби за Христа ознаменували святим постом, щоб, виходячи на битву супроти духовного розбещення, мати для цього зброю в стриманні, яким можна було б знищити гріховні прагнення, бо наші невидимі супротивники і безтілесні вороги не здолають нас, якщо ми не будемо вдаватися до плотської пожадливості. Хоча в спокусника є бажання шкодити нам постійно і незмінно, але воно залишається безсилим і бездіяльний, коли він не знайде в нас боку, з якого йому можна напасти…
