Нині Українське Православ’я переживає далеко не найкращі часи. Та й взагалі – відверто кажучи, таких часів ми з вами майже і не пам’ятаємо. Ну, звісно, були колись давно особливо яскраві моменти церковного благоденствія за часів наших славних князів та гетьманів, чи тепер – на початку дев’яностих років уже минулого століття. Однак ці моменти були досить епізодичними, і взагалі – вони найчастіше характеризували чисто зовнішній церковний стан. Тобто той стан, про котрий християнам думати і турбуватись майже непотрібно.
Своїм премудрим Промислом Сам Господь особливим чином потурбується за своє земне представництво. Все що нам потрібно – це свято зберігати Боже Передання, і дотримуватись його, спасаючи свою душу. І тільки тоді, коли ми будемо реалізовувати у своєму власному житті всі апостольські православні догмати і канони – ми можемо говорити про те, що наша Церква – Істинна, а ми з вами справді – християни.
Лише удосконалюючись в цьому, немов би шліфуючи як той твердий діамант своє власне духовне життя, ми зможемо спасаючи себе досягати і справжнього церковного благоденствія взагалі. Церква здорова не тоді, коли відкриваються нові храми, і не тоді, коли відбудовуються давно закинуті релігійні споруди. І навіть не тоді, коли кількість архієреїв в декілька десятків разів більша за кількість у ній ченців та дияконів. Церква буває здорова лиш тоді, коли духовно здоровими є усі її члени.
Наслідувати Христа - це уподоблятися йому духом, в любові та служінні ближньому, а не мавпуючи Його фізичні рухи.
Звісно, ведучи мову про наше з вами духовне здоров’я ми мусимо бути дуже уважними і обережними. З одного боку – Церква саме для того нам і дана, щоб бути нашою духовною лікарнею. Сам Господь наш Ісус Христос одного разу зауважив, що лікаря потребують не здорові, але слабкі. В той же час, було б явним нашим безумством міркувати про категоричну неможливість виконання законів Божих через занадто високі вимоги, і той фактично недосяжний ідеал, що пропонується для нас Богом та Церквою. Однак правда полягає в тому, що метою Церкви є наше категоричне вдосконалення, буквально в абсолютній степені. Бог хоче, щоб ми були не просто “порядні люди”, не просто “кращі від своїх сусідів”. Насправді воля Божа полягає у тому, що кожен з нас повинен через поредництво церковне, уподобляючись Христу, досягнути і власної святості та богоподібності.
Справжнім лихом для для Церкви, і горем для людей, обертається момент, коли сама Церква руками її архипастирів і пастирів перестає лікувати скалічені гріхами душі. Біда настає тоді, коли ці пастирі стають не здатними лікувати людський дух, і замість добрих ліків, подають усім хто прийшов за лікуванням убивчу отруту.
Дуже часто такі лжепастирі в силу відсутності знань, ревності, через власну патологічну самозакоханість та начальницьку зухвалість зупиняються на досягнутому у власному духовному розвитку, вважаючи архиєрейський омофор, чи священичу єпатрахіль, остаточною ціллю свого життя. Хоча, звісно, це лише засіб для якісного служіння, але зовсім не мета.
Щоб не бути голослівними, хотілося б привести хоча б один, особливо яскравий випадок з церковного життя останніх днів. Багатьох православних віруючих, котрих ще не покинув страх Божий і здоровий глузд, не могли не вражати релігійні нововведення одного “православного” архієрея УПЦ Київсього Патріархату. Напевне, бажаючи справити дивовижний психологічний ефект на свою паству, уже який рік поспіль, цей владика хоче буквально уподібнитись самому Богу, і понести перед усім народом, прости нас Господи, бутафорський хрест на міфічну Голгофу… Те, що відчуває православна людина дивлячись на таке архиєрейське кощунство, і відверто кажучи, поганеньку акторську гру, немає слів і описати. Жаль, відчай, зневіра і сум. Невже це саме те, чого справді хотів досягнути цей самозакоханий єпископ?
А чого ви чекали? Всяке розділення веде до цього.
Христос Воскрес! Владика Михаїл вирішив піти по стопах арх. Юрія Юрчика.Про чудосії які вводить єп. Михаїл у своїй єпархії відомо вже далеко за межами оної.Питання тільки в тому куди дивиться п.Філарет.
Сейчас хотелось бы услышать коментарий так называемых ЦЕРКОВНЫХ ОС насчет этого архиерея и конечно реакцию начальства КП Москальская Православная Церковь в Украине себе такого не позволяет
“Православная Церковь в Украине себе такого не позволяет”-????
Так не позволяєт-
Православний кандитат, а нині Президент України подякував Сандею Аделаджі за підтримку
http://stkachuk.livejournal.com/95274.html
Я насчет юродства архерея
Православному. “Про чудосії які вводить єп. Михаїл у своїй єпархії відомо вже далеко за межами оної”. Владика Михайло, правда, встиг прославитися чудосiями “далеко за межами оної”. Ось приклад: за його благословенням було утворено окрему парафiю в його пiдпорядкуваннi у м. Целле у ФРН. На заклики Фiла контактувати з скандальним “отцем” Паулем Ехингером настоятель Юрген Кошорек вiдреагував негативно, заявивши, що для нього один авторитет – це владика Михайло.
http://www.ukrainian-church.de/pdf/Celle.pdf
А недавно владика Михайло остаточно взяв пiд власний омофор громаду в Целле (Целлє), призначивши туди на початку 2010 р. для обслуговування храму скарбника Жидичинського монастиря, отця Костянтина (Марченка).
Невже Михайло ставить себе вище Фiла? Може, хоче успадкувати “будьонновку” Фiла? Але ж його освiтний та моральний рiвень для цього явно замалий.
Щодо освiти варто прочитати коментар представника УПЦ-МП: “Читач. …У мене питання щодо порушень Михайлом дисципліни під час навчання — у чому вони полягали? Чи правда, що Михайла вигнали з ЛДС за шахрайство, за збирання грошей серед студентства начебто на подарунки викладачам?
Митрополит Ніфонт: Шановний читачу, що стосується лжевладики Михаїла, то Ви краще знайдіть адресу Ленінградських (нині — Санкт-Петербургських) духовних шкіл, відправте туди запит і дізнайтеся про все, що Вас цікавить. Про поведінку пана Зінкевича в семінарії я чув…”
Детально див.:
http://orthodox.org.ua/uk/node/6249
23
Та ще й у час Рiздвяного посту…
листопада 2009 р. владика Михайло був присутнiй на рок-концертi, проведеному в столицi на пiдтримку В. Ющенка. Напевно, це перший такий випадок серед владик УПЦ-КП. Як каже один юзер ЖЖ, комендуючи разом з отцем Вiктором Пушком наведене фото – “прогресивний” виявився Волинський владика:
http://ledilid.livejournal.com/455003.html
Яка ще тут може бути паралель з бужениною Фiла – тут було ще “круче”, тут був реальний “драйв”
А взагалi, мушу сказати – дивно трохи. Владика Михайло – ще такий молодий, всього 44 роки, а вже – схильний до юродства. Що ж з ним станеться на схилi життя? Страшно й уявити…
Ой, а вас тут аж страшно читати….. Це що, сайт фанатиків? Несете тут всяку ахінєю.
Фу-у-у-у…… гидко
Католицькі священнослужителі можуть приймати участь у Богослужіннях інших церков, які не є в сопричасті з Католицькою церквою, але не мають права брати участі в Освяченні! Наскільки мені відомо в Вселенському православї є така сама практика!
Тут на сайті панує не здоровий дух, гординя затуманила Все! Ви запитайте себе чи виконуєте наказ Господній “Щоб усі були Одно”? А тих хто цього прагне називаєте безумцями? Будьте щирі і вірні Христу тоді надіюся Вас Господь просвітить в цей Святи Великодній Час!!!
“Страшно тут інше – вони спотворюють правильне, (тобто православне) розуміння основ духовного життя християн.” А звідки Ви такі впевнені, що конкретно Ви правильно славите Бога??? Наприклад в мене є на це великі сумніви!!!
“Тут на сайті панує не здоровий дух”. Це часом не якийсь РIСУн писав? А що, на РIСУ на форумах панував здоровий дух. Там що, не вживали поняття “схизматики”? Вживали, та й не раз.
Але повернемось до владики Михайла. Ця людина брала участь у службi, що була приурочена до утворення у 2008 р. Луцького екзархату УГКЦ. Владика Михайло останньо дуже активно поширює на Волинi культ Матері Божої Неустанної Помочі – греко-католицького образу. Каплиця на честь iкони Матері Божої Неустанної Помочі указом владики Михайла була вiдкрита у 2007 р. при Володимир-Волинськiй школi-iнтернатi. Текст указу було оприлюднено на сайтi владики Михайла (якщо пiсля цього мого допису цей указ не видалили, звичайно) http://www.pravoslavja.lutsk.ua/
Також священики Володимир-Волинського “деканату” (не благочиння, а саме деканату, так наказав називатися владика Михайло) УПЦ-КП неодноразово брали участь в урочистостях з нагоди вшанування “святого Йосафата Кунцевича”. Взагалi, назви посад в УПЦ-КП на Волинi породжують ряд питань – католицьке походження мають термiни “декан” (чому б не вжити православне слово “благочинний”), “капелан” (у православних це поняття застосовуване лише для означення вiйськового священства, а указами владики Михайла – запровадженi посади “капеланiв” у цивiльних закладах: капелан Волинського ун-ту – Михайло Бучак, капелан Луцького педколеджу – Вiктор Пушко, й так далi).
А ось тепер – ця “Хресна дорога”. Зауважу, що вказаний вище сайт владики Михайла про це вперто мовчав, подав лише коротку новину – напевно, побоюючись спротиву частини мирян. Подробицi вказав лише сайт “Волинська правда” http://pravda.lutsk.ua/news/19700/
Невже владика Михайло хоче окатоличити Волинь цими “новаторствами”? Невже Фiларет знову буде прикидуватися, що не бачив нiчого та не чув?
“Невже Фiларет знову буде прикидуватися, що не бачив нiчого та не чув?”
Думаю, Філарету вже не потрібно прикидуватися. Роки беруть своє.
Krush (КАТОЛИК) пише: “Тут на сайті панує не здоровий дух, гординя затуманила Все! Ви запитайте себе чи виконуєте наказ Господній “Щоб усі були Одно”? А тих хто цього прагне називаєте безумцями? Будьте щирі і вірні Христу тоді надіюся Вас Господь просвітить в цей Святи Великодній Час!!!”
Може шановний КАТ-ОЛИК перегляне цей буклет http://uaoc.net/2010/03/26/assise/
і пояснить нам тупим православним яке відношення він має до Христа і чому ми маємо з антихристами бути ОДНО???
Але самолюбування Михайла правда не зна меж. Владика Якiв колись розказував членам Луцького братства, як його рос. монахи з Лаври вигнали: вночi вивезли його одного до найближчого лiсу машиною (щоб не викликати заколоту частини мирян), там викинули, а наступного ранку владика Якiв самотужки добрався до свого села Лосятин. Тепер же владика Михайло став твердити, начебто його охороняв у той час, коли виганяли, начебто завжди був поруч… Начебто його й самого (тобто Михайла)монахи Лаври намагалися вбити, побити, але страху у нього не було. Ця та подiбна маячня викладена ось тут: http://www.pravoslavja.lutsk.ua/vev/stattja/?newsid=172
Каже, що, мовляв, за розпусту багато священства потрапить до пекла. А чому б не почати Михайлу з виправлення себе (хто зна достеменно про його особисте життя, той мусить здогадатися, про що я кажу)?
Тим часом духовнi “чада” владики Михайла вже встигли показати себе. Розпустою вiдзначилися священик Сергiй Сивий з Локачинського району та схимонах Адам (Перванчук) з Луцького Замкового монастиря. Але Михайло обмежився лише почисленням цих людей за штат. Владика Михайло заставляв у церквах продавати церковний часопис В. Гребенюка та книги луцького видавництва УПЦ-КП, створив комiciю для церконих ревiзiй, яка займалася фактично здирництвом серед священства. Соромно за таких псевдоправославних владик…
“вiдреагував негативно, заявивши, що для нього один авторитет – це владика Михайло.” http://www.ukrainian-church.de/pdf/Celle.pdf
Схоже, ще один архієрей КП кидає виклик абсолютній владі Філарета. Цікаво, чи спроможний Філарет приструнити своє задиристе чадо?
Цікаво споглядати як всезнаючий, всевидючий, всечуючий і неперевершенний оратор Евстратій Штерн демонструє неабиякий талант сліпоти, глухоти і німоти коли треба щось сказати за “уродів у своїй сім’ї”. Гарна демонстрація об’єктивності кепешного говоруна.
А як Ви прокоментуєте рішення Синоду РПЦ від 16 грудня 1969 р. “О допущении католиков к Причастию там, где у них нет храмов или священников” ?
” Владыко, но позвольте, – возразил я, – как же понимать, когда видные римо-католические деятели, посещавшие Московскую Патриархию, допускались к Причастию, иногда даже по священническому чину, в облачениях ?” Арх.Василий Кривошеин” Поместный Собор РПЦ 1971″
http://www.portal-credo.ru/site/print.php?act=news&id=77240
Бачте, отче Миколай, як справно католицькі дівчата прикрашають читанням Євангелія православне Пасхальне богослужіння РПЦ ? Натисніть на посилання “Бєларуса”.
В Асижі Папа Іван Павло ІІ стояв з іншими іновірцями в цьому нічого поганого не має, адже всі ми є творіннями Божими, також молився за їх навернення! Відношення тут дуже пряме, Христос казав: Ідіть по між народами та навчайте їх христячи в Ім’я Отця і Сина і Св. Духа!!!
Чи ми повинні тупо всіх називати іновірцями і їх ігнорувати, чи вести з ними діалог з надією їхнього навернення?
Я не з РІСУ шановна, але бачу, що любов до Владики Михайла у вас неабияка!!!
о. Тарасий вы не равняйте то время к сегодняшнему тогда Церковь как могла так и выжывала в лапах всесильной советсткой безбожной машыны и в нынешнее время на этот случай Церковь сама не адекватно смотрит