В день Опрісноків, коли за старозавітним законом слід було заколоти і їсти пасхальне ягня, і коли знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу (Ів. 13, 1), Ісус Христос, Який прийшов виконати закон, послав Своїх учнів Петра та Івана до Єрусалиму приготувати Пасху, яку, як законний захист, хотів Він замінити Пасхою новою, – самим Тілом і Кров’ю Своїми.
А коли настав вечір, Він приходить із дванадцятьма учнями Своїми у великую горницю, вистелену та готову до одного єрусалимлянина (Мк. 14, 12-17) і сів за стіл. Запевняючи, що в Царстві Божому, яке не від світу цього, не земна велич і слава, але любов, смиренність і чистота духу вирізняють істинних членів, Господь, вставши від вечері, умив ноги Своїм учням.
Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам? Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є. А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив (Ін. 13, 12-15).
Після вмовання ніг Ісус Христос вчинив Пасхуь спочатку за Законом Мойсея, потім же встановив і Пасху нову – велике таїнство Святої Євхаристії. Встановлення Таїнства Святого Причастя є друга подія, яку Православна Церква згадує у Великий Четвер.
Таїнство Святого Причастя, встановлене Господом перед Його стражданнями і смертю, за заповіддю Ісуса Христа: Це чиніть на спомин про Мене (Лк. 22, 19), з перших часів до нинішніх безперервно звершується на численних престолах Церкви Вселенської.
На вечері Господь передрікши визначив учням, що один з них зрадить Його, і це саме той, кому Господь подасть шматок хліба, вмочивши в сіль; і вмочивши, подав Юді Іскаріотському. За хлібом увійшов у нього сатана, і зрадник зараз же віддалився від Христа і Його Церкви. Була вже ніч (Ін. 13, 1-30). Припинивши суперечку апостолів про першість, яка між ними повинна полягати не в пануванні і володінні, але хто з вас більший, хай буде, як менший, а начальник – як службовець, і передбачивши апостолам загальну спокусу, а Петрові трикратне зречення від Христа і Своє явлення їм після воскресіння у Галілеї, Господь увійшов з ними в Гефсиманський сад, – на гору Оливну (Лк. 22, 24-28; Мт. 26, 30-35).
Тут почалися Його страждання: спочатку душевні, а потім і тілесні. Зачинаючи Свої страждання, Господь сказав учням: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам, і взявши з Собою Петра, Якова та Івана, колишніх свідками слави Його під час преображення, почав сумувати й тужити. Душа Моя переповнена скорботою смертельною; побудьте тут і пильнуйте зі Мною, – сказав Своїм учням Богочоловік.
Відійшовши від них на відстань кинутого каменем, Він схилив голову і коліна і молився до кривавого поту, як людина, відчуваючи чашу страждань і цілком віддався волі Отця. Ісусу Христу з’явився Ангел з Неба і зміцнював Його. Під час молитви Своєї Господь триразово підходив до учнів і казав їм: Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу; бадьорий бо дух, але немічне тіло. Але учні не могли молитовно пильнувати з Господом, бо зважніли їм очі були.
Гефсиманська молитва Ісуса Христа наставляє нас, що серед спокус і скорбот молитва подає нам високу і Святу втіху і зміцнює готовність зустріти і перенести страждання і смерть. Могутність молитви, втішительної і зміцнюючої, Господь повчально показав і Своїм прикладом перед Своїми стражданнями та смертю.
Близько опівночі приходить в сад зрадник з багатьма озброєними людьми, присланими від первосвящеників і старших. Господь Сам йде до них назустріч і словами: «це Я», якими Він давав їм знати про Себе, повергає їх на землю і потім смиренно допускає зрадника поцілувати і взяти Себе на страждання і смерть (Мт. 26, 36-56; Мк. 14, 32-46; Лк. 22, 39-53). Так Господь, Який являв впродовж Свого земного життя Божественну всемогутність і владу над законом єства, і словом: «Це Я» повергнув на землю зрадника з народом, який мав у Своїй владі легіони Ангелів, але прийшов принести Себе в жертву за гріхи світу, добровільно і смиренно віддає Самого Себе в руки грішників!
За традицією всі вірні в цей день причащаються Святих Христових Таїн.
Хай же не бyдe тут жодного Юди, жодного грошолюбця.
(Святитель Іоан Золотоустий)
