«Постом, ночами безсонними, молитвою дарування небесні прийнявши, Ти зціляєш недужих і душі тих, що з вірою до Тебе вдаються» – так співаємо ми в Четверту Неділю Св. Великого Посту великому учителеві чернецтва шостого століття Св. Іоанові Сінайському (якого також називаємо «Ліствичником» через книгу духовних порад, яку він написав під назвою Райська Ліствиця, цебто Драбина, по якій поступово людські душі підносяться до Бога за допомогою Його Благодаті).
Святий Іван був монахом на славній Горі Синай, де Мойсей одержав Скрижалі Закону і помер там біля 600-го року. У нього залишилось багато повчань для нас про побожне, чеснотне життя. Ці поради надзвичайно потрібні нам у час Великого Посту, коли ми маємо посилено боротися проти гріха в собі та змагатися ставати більш подібними до Христа, який є Джерелом нашого життя? У Св. Івана надзвичайно багато корисного для нас. Але звернімо увагу на одну річ, яку описує, що дуже корисно для нас у час підготовки прийняття Св. Сповідь, якою підготовляємось прийняти Св. Причастя, що Ним Сам Господь Ісус входить у насі творить все наше єство (тіло й душу), Своєю оселею.
Священик, який сповідає, часами змушений чути від сповідника, що він чи вона не має гріхів. Найбільші й найсвятіші мужі й жінки, які творили чуда для інших своїми молитвами, часто оплакували й тужили через свої гріхи, благаючи інших молитися за них. А що можна сказати про нас, що є такі ліниві й нездібні в молитвах, в чеснотах, у духовній мудрості? Говорити, що ми без гріхів, показує, що ми маємо надзвичайно недостатню свідомість про гріх. Послухаймо, що про цей стан говорить Св. Іван, називаючи його «нечутливістю»:
«Нечутливість — це недбайливість, Що перейшла в звичку; заціпеніла думка; початок самонадійності; пастка для ревності; петля для відваги; …двері до розпуки… Той, хто стратив чутливість… говорить про потребу загоїти рану та не перестає її дразнити. Він нарікає на недугу, але не перестає їсти те, що йому шкодить. Він молиться проти неї, та негайно йде і знову спричинює її собі. І вчинивши це, він злий на себе; і нещасник не соромиться власних слів. Він кличе: «Я зле роблю», та жадібно продовжує те ж саме робити. Його уста моляться проти його пристрасті, а його тіло силкується до неї. Він розумом розуміє про смерть, але поводиться неначе б він був безсмертним.
Він стогне про розлуку душі від тіла, та дальше спить немовби він був вічним. Він говорить про здержливість, та самоконтролю, але живе для обжорства. Він читає про суд та всміхається. Він читає про пиху, та сповнений пихою навіть коли читає. Він перетворює те, що навчився про чування та засинає на місці. Вів хвалить молитву та втікає від неї, немов від чуми. Він благословляє послух, але сам є першим в зламанню наказу. Він хвалить відокремленість від земного та не соромиться бути злобним та змагається через кусок матерії…» (Райська Ліствиця, Ступінь 18, числа 12 і 3) і тд.
Чи ми не можемо себе впізнати між цими нечутливими? Св. Іоан пише сам про себе: «Я це соромлюся сам признатися до своєї безсильності, бо я сам сильно болію на цю недугу» (там же, число 5). Чи це не є причина, чому багато а нас не бачать свою гріховність? Чи це не тому, що ми міряємо себе по інших людях, яких ми знаємо? Доглянемо, щоб це порівняння вийшло на нашу користь! Ми не міряли себе до правдивої мірки до Христа, для того щоб змагатися ставати подібними до Нього.
Що значать наші слабі зусилля — навіть найкращі з них, в порівнянні до, того, що Бог для нас робить через Ісуса Христа? Та завжди є надія, що коли б ми тільки пізнали свою нечутливість, то ми змогли б змінитися. Якраз це зусилля змінитися є найважнішим і угодним для Бога. Очевидні наслідки цих зусиль не нам оцінювати, але якраз оце змагання є Богові найбільш угодним, бо виявляє послушність.
Отож, борімся бути чуйними та напоготові, замість нечутливими, і будьмо на сторожі проти вчинків та спокуси нашого ворога Диявола, які так розростаються довкола нас, як гриби по дощі. «Просімо завжди Христа про допомогу, Тому, що дав Тобі (Отче Іване) вінець Слава Тому, Хто через Тебе зцілення всі подає». Амінь.
Дивіться також на нашому сайті:
