Нещодавно одіозний філаретівський клікуш Олександр Гудима, від імені управи Православного братства святого Андрія Первозваного – одного з підрозділів УПЦ КП, оприлюднив заяву (її текст подано нижче) до засобів масової інформації та громадськості, приводом до якої стало бажання висловити обурення проти політики упередженості і тиску новообраного президента Віктора Януковича та його оточення, а також проти втручання РПЦ у справи української Церкви і держави.
Однак, як бачимо, основний зміст звернення присвячено саме Українській Автокефальній Православній Церкві, і основні його тези зведено до грубих та безпідставних звинувачень предстоятеля нашої Церкви, і – що важливо – вжито спробу провокації із закликом до відкритого силового протистояння з вірними УАПЦ, як «філії Московської патріархії», керівництво якої «маскується під ієрархів», а насправді лише є інтриганами…
В нас навіть немає бажання цитувати ці огидні «перли» автора/-ів, але відверто нахабний і брехливий напад опонентів змушує нас до адекватної реакції.
Отже, головним моментом, «документу» є заклик до фізичного недопущення «несправедливого» акту передання українським урядом храмового приміщення Андріївської церкви вірним УАПЦ, яке ніби то ось-ось має відбутися. На думку цих затятих бійців філаретівського «духовного» фронту, всесвітньо відома українська перлина архітектури має належати …УПЦ КП. А основним арґументом цієї думки є те, що «в стилобаті храму розташовується Київська духовна семінарія саме Української православної церкви Київського патріархату».
З огляду на це, ми, редакція «Української Автокефалії», від імені духовенства і вірних УАПЦ, висловлюємо щире обурення спробами очорнення священноначалія нашої Церкви, та занепокоєння подібними провокаційними закликами згаданих представників біляцерковних елементів. Закликаючи наших братів і сестер з УПЦ КП, котрі ще не підпали під вплив брудної нецерковної політики окремих чільників вашої організації, до розумного аналізу міжконфесійного стану стосунків в Україні, та здорового глузду загалом з метою недопущення ескалації протистояння, радимо не дати маніпулювати вашою свідомістю і вірою на користь ворогів нашої Церкви та Батьківщини.
Я рада, отче Вiкторе, що ви вже не разом з “Нацальянсом”. Ви зробили правильний вибiр – все-таки тепер уже ПР при владi, ще ненароком почнуть закручувати гайки – дiстанеться всяким там “пiдгузникам”. А то ранiше ви брали участь у блогах “Нацальянсу”, написали останню статейку там проти депутатiв-правопорушникiв з БЮТ, а тепер все-таки стали обачнiшими. Це мудро.
А як ви можете прокоментувати такий коментар цього сайту, де про вас уже було згадано:
http://uaoc.net/2010/02/16/poza/
Бо цiкаво, як ви були благочинним Луцького району, але в той же час не мали нiякого стосунку до захоплення у вашому ,благочинному окрузi двох храмiв УАПЦ у 2008 р., яке сталося за допомогою мера Луцька Богдана Шиби та того ж таки “Нацальянсу”, який разом з МНК “засвiтився” у лютому 2005 р. у подiях, повязаних з сутичкою прихильникiв та противникiв Сверстюка-Iсиченка за контроль над будинком Патрiархату УАПЦ.
А також прокоментуйте, будь ласка, розмову, яку про вас вiв ваш екс-колега по ВДС УПЦ-КП:
http://pravda.lutsk.ua/news/19138/
Невже ви й правда когось у 1999 р. намагалися пiдсиджувати? Аж не вiриться…
Да щось забрехався Катетер. на початку 2000р .єп.Серафима у Рівному вже не було. І “Серьогі” ніякого не було. Є один манікюрник, який тоді малював “батікі”, але він не “Сірожа” і н76а регентському не вчився. Він – Бодя К. Але за ним ніхто нічого “особливого” не помічав, як кажете ви, Катетер. Принаймні, ім’я своє він на жіноче не поміняв, як зробили це ВИ, Катетер.
Катерино, я не робив жодного вибору ні щодо Нацальянсу, ні щодо політичної ситуації загалом.
Храми УАПЦ, про які Ви говорите не належали до Луцького районного деканату, бо не належали до УПЦ КП як такої. Лише після призначення туди кліриків, вони увійшли в склад благочиння. Що там і як було я, признатись, не знаю наіть приблизно. Це була не моя компетенція. Коли громада переходить з однієї юрисдикції в іншу, то справа, як Ви розумієте, вирішується правлячим архієреєм, але аж ніяк благочинним чи кимось іншим.
А щодо коментаря від імені Борщевича, то я справді з ще одним викладачем прийшли на його місце в кінці навчального року. Але Бучак там точно ні до чого. Окрім того, раджу обережно ставитись до такого роду коментарів, бо на цьому ж сайті зустрічаються і такі: http://pravda.lutsk.ua/news/18525/
Скажу Вам, відверто, шановна пані. Інколи мене не покидає думка, що Ви і оті коментатори під ніками Володимир Галицький, Борщевич etc. одна і та ж людина. Я помиляюсь? Ви усі так добре орієнтуєтесь у волинських церковних, що підозра напрошується сама по собі.
“Що там і як було я, признатись, не знаю наіть приблизно. Це була не моя компетенція. Коли громада переходить з однієї юрисдикції в іншу, то справа, як Ви розумієте, вирішується правлячим архієреєм, але аж ніяк благочинним чи кимось іншим”.
Преса про це навiть писала, а ви так нiчого й не знали? Забавно)
Дивно, але у 2006 р. не так було, коли з УПЦ-КП до УАПЦ перейшла громада св. Дмитра, яку очолював прот. Роман Романiв (видатний священик, заснував Волинський обласний благодійний фонд «Одигітрія»
(03.10.2003 р. м. Луцьк, вул. Кафедральна, 16), який очолив, та Волинський обласний благодійний фонд «Наша надія» ім . Митрополита Іоана Теодоровича). У вереснi 2006 р. громада св. Дмитра на чолi з о. Романом переходить до УАПЦ. Але тут сталося не так, як ви кажете: справа вирішується не правлячим архієреєм, а саме Луцьким мiським благочинним Iваном Семенюком. Вони забирають отця в автобус, вивозять до лiсу, жорстоко катують, примушуючи повернутися назад до УПЦ-КП та пiдписати пояснення. Ось тут Михайло Зiнкевич та його оточення показали реальне обличчя, знявши маски. “Цiкавим” виявилося пояснення з боку В. Собка, який “щиро” писав:
“Зіткнувшись із психічно неадекватною поведінкою, священнослужителі змушені були його вивести з церкви, аби уникнути кровопролиття. З тієї ж причини вони посадили його в єпархіальний мікроавтобус і від’їхали від місця події; важливо було доставити отця Романа до консисторії” (але повезли чомусь в сторону Ковеля).
Тобто, священики обмежили волю людини, взявши на себе повноваження правоохоронцiв – та ще й Собко хизувався цим, виправдовував цей злочин? До такого навiть Гудима не доходив. Митрополит Якiв теж таке не благословляв робити, але Михайло – це особлива людина. Ну й що ж ви цим добилися, панове? Зганьбили себе на всю Волинь, та й усе. Те ж саме можна сказати й про справу заштатного монаха УАПЦ Iоанна (Миколу Белея). Забивали у 2008 р. цвяхами вхiд до його церкви, яку вiн збудував, натравлювали на нього неадекватних людей – а тепер поводите себе так, наче АБСОЛЮТНО НIЧОГО вам про це не вiдомо. Ви що, в космосi в той час були? А на iншi громади Луцька та Луцького району також не ви претендували? Може, не треба кривити душею?
А щодо того, якi у вас пiдозри, то про це я вела мову вище з одним коментатором, який нагадав менi грубий стиль “Володимира Галицького” з РICУ. А ви часом не скажете, хто такi “Колядник”, “Мобi” та “Шпiйон” з РICУ? Останнiй – це часом не сам владика Михайло (стиль, принаймi, видавав саме його)?
Я можу добавитися до вас у друзi на сайтi “Вконтакте”, щоб ви знали, що я – то я. У мене живуть родичi в Луцьку та Рiвному. Тому церковну обстановку там я знаю добре, хоча вже не живу там деякий час. А думати про мене можете що завгодно – головне, щоб це не суперечило здоровому глузду.
А ще, отче Вiкторе, розказали б ви нам, як вас владика Якiв призначав у село Лище у 2001 р. Був там до липня 2001 р. випускник ВДС священик Семкiв настоятелем. Але завдяки клопотанню Нiдзельского цього священика звинуватили у крадiжках, у приставаннi до хористки – ну й почалася в громадi колотнеча. Багата парафiя в Лище була забрана в Семкiва та передана вам. Бiльша частина прихожан Лища обурювалися, вони (переважно жiнки) вирушили до Луцька на прийом до Якова. Але Нiдзельский до Якова не допустив, кажучи, що владика в лiкарнi начебто. Але одна з прихожанок подзвонила з центрального телеграфу на робочий телефон владики, почула його голос й таким чином вияснила, що владика у себе в келii. Люди стали обурюватися з приводу такого обману, стали наполягати на тому, щоб Нiдзельский дозволив зустрiтися з владикою. Але той натомiсть викликав ментiв, почав казати, що начебто його намагалися побити… жiнки:) Ось за таких курйозних обставин парафiя в Лище стала вакантною для В. Пушка. А отця Семкiва, якщо я не помиляюсь, у 2001 р. перевели до с. Городок.
Отче Вiкторе, можливо, я не права?
Ні, не праві. Знову 80% правди, але ложка дьогтю у ваших словах все перевертає з ніг на голову, з білого робить чорне і навпаки. В 2001 році призначення в Лище було для мене, мов грім серед ясного неба. В с. Городище-1, де я був настоятель закінчувалось будівництво храму. В Лище вимурована коробка була по вікна. В Городищі -1 вже був діючий нижній храм. Як думаєте, приємно було із типового храму, в якому прослужив 3 роки йти в тимчасовий, де ще й непроста ситуація між парафіянами, всередині самої громади був страшний розбрат і по-суті з нуля будувати храм? І треба було людей об’єднувати, примиряти. Саме на моє місце і пішов о. Семків. Це була рокировка. Його рятували, а не мене. Саме він через місяць-два чкурнув і з Городища-1. Причиною поцікавтесь в мешканців села. Зазначу, що в Лище храм був освячений в 2005-році, а в Городищі аж через 7 років після того, як я звідти пішов.
Події навколо о. Романа я не коментую, бо не мав і не маю об’єктивної інформації. Хоча думку, звісно, маю. Але це суб’єктивне. Взяте з чужих слів.
На завершення. Більше не маю наміру приймати участі в обговоренні та поширенні пліток щодо церковного життя на Волині. В тому числі щось пояснювати з власної біографії, чи тим паче виправдовуватись. Якщо у Вас є бажання про щось запитати або вияснити звертайтесь особисто до мене через ел. адресу. Вона ні для кого не секрет. А В контакте можна зареєструвати 100 клонів Віктора Пушка чи справжньої Катерини, і людина навіть не буде підозрювати про існування своїх віртуальних двійників.
З повагою, прот. В. Пушко. Всього найкращого.
Ось цей “Катерина” і пише мені всякі гадості на “В Контакте”. Геть сором втратиЛО ! Через це і ховається за дамським іменем – ВОНО. Чесним людям приховувати немає що !!! А то ховатися під ніками і гадити людей, що не приховують ім’я – багато сміливості не треба. Скажи, Катетер, як насправді тебе звати – може й на тебе нашкребем мемуарів !
“як насправді тебе звати – може й на тебе нашкребем мемуарів”
))) ну так, якщо не “нашкребем” то напридумаємо )))
Дивно що ви з Торбічем щось не поділили. Був би непоганий тандем.
Неозброєним оком видно, що у Торбіча проблема з грошима.
Поможіть бідному, щоб з торбою не ходив, будете мати вірного шкребаря мемуарів, вигадувача і розповсюджувача наклепів.
“В 2001 році призначення в Лище було для мене, мов грім серед ясного неба. В с. Городище-1, де я був настоятель закінчувалось будівництво храму. В Лище вимурована коробка була по вікна. В Городищі -1 вже був діючий нижній храм”.
Не ви ж його починали будувати, а ваш попередник, священик УПЦ-МП, якого прихильники УПЦ-КП вигнали з села. Так що то була не ваша заслуга.
“Як думаєте, приємно було із типового храму, в якому прослужив 3 роки йти в тимчасовий, де ще й непроста ситуація між парафіянами, всередині самої громади був страшний розбрат і по-суті з нуля будувати храм?”
Розбрату не було. Була одна скандальна дамочка з “Союзу украiнок”, яка почала за намовою Нiдзельського (або ще когось) писати до нього скарги на Семкiва. Вiд яких вона ж пiд тиском Ганейчук вiдмовилася, бо скарги були неправдивi, хоча сама ця дамочка була гулящою. Тому Семкiв подав до суду, щоб вивести цю панянку на чисту воду – якщо була його вина перед нею, то хай його судять, а нi – то хай виправдовують, та поновлюють його у Лище, де люди його любили, та звiдки його усунули за надуманим приводом. А приход у Лище – значно багатший за Городищенський, бо там нема паралельно громади УПЦ-МП, як у Городище, та й парафiян набагато бiльше. Вас, як особливо наближеного до Нiдзельського, перевели в Лище. А Семкiва спочатку ввели в оману – начебто прислухалися до нього, зробили поступку йому, призначили на нормальну парафiю (щоб приспати його пильнiсть), а згодом швиденько вижили його й звiдти – Нiдзельский у цьому виявився хорошим майстром iнтриг. Семкiва згубило те, що вiн став дуже активно змагатися з Нiдзельським, писав на нього скарги представникам влади та депутатам облради з БЮТ, також подавав позов до суду, судився – за необгрунтоване звiльнення з роботи. Але мушу сказати, шо в пресу вiн не зливав компромату, бо дуже поважав владику Якова (добрим iменем якого Нiдзельский завжди прикривався у власних брудних справах). Але це було неправильно, хай би дiяв через пресу, може, хоча б якийсь ефект був би. Адже зло, якщо його викривати, тратить свою силу.
“І треба було людей об’єднувати, примиряти”.
Це так, у вас це добре вийшло, мушу визнати. Свого роду “об’єднувальним” жестом стала iнсценовка “масового, рекордного для нашого часу оновлення iкон” (як про це писала преса) у Лище 29 червня 2007 року. За цим стояли ви, бо 10 з 30 оновлених (чи то пак натертих?) iкон ви забрали до свого храму. Село Лише стало центром паломництва, так що ви нажилися на цьому дуже добре. Ще одним “чудотворцем” був отець Володимир Петрiв, з села Тростянець, у якого у 1999-2003 рр. теж масово “оновлювалися” та “сяяли” iкони (як казала знайома з музею волинськ. iкони – не без участи людських рук). Так що “зразок” для наслiдування був непоганий. Правда, тепер уже цей отець – не ваш конкурент, бо його у 2009 р. звинуватили в чаклунствi, почислили за штат; з того часу й “чудеса” там припинилися. http://gazeta.ua/index.php?id=294352&eid=836
Про “Лищенське диво” ви говорили журналiстам наступне:
“Мене тішить, що диво спостерігають набагато більше людей, ніж двоє чи троє. І якби не така кількість свідків, свідчення, безумовно, можна було б поставити під сумнів і, напевне, знайшлися б такі люди. Тому безглуздо заперечувати ці чудеса. Це не людська, а саме Божа справа”.
Цiкаво: щоб так безапеляцiйно стверджувати, ви викликали в село Лище вчених, щоб вони проводили експертизу, щоб встановили iстину, було чудо це, чи звичайна пiдробка? Так, чи нi? А “свідків” можна купити, як це й було, наприклад, у випадку з поливанням брудом Семкiва.
Здається мені (так із моєї дзвіниці видко), що Торбіч просто ЩИРО ПОМИЛЯЄТЬСЯ. Колись Антонін Капустін купив участок з дубом Мамврійським, який обнесли фундаментом і покрили зверху куполом. Дуб почав сохнути і гнити. Ось такою є приблизно турбота В. Торбіча за Церкву-щира, але невірна. Грошей він на цьому не заробляє, а просто через свої окуляри дивиться на Церкву. Це моя така остання думка, і на єдину та істинну, зрозуміло, я не претендую.
До речi, свiжа новина про “Лищенське чудо”, що було на приходi у отця Пушка, та дотичнi до цього чудеса:
“У зв’язку з тим, що в нашій єпархії почастішали випадки, коли духовній консисторії повідомляють про, ймовірно, надприродні явища (мироточіння, оновлення ікон тощо), архієпископ Луцький і Волинський Михаїл підписав указ, яким упорядкував дії священнослужителів та прес-служби єпархії щодо таких ситуацій. Зокрема, коли на тій чи іншій парафії сталося, можливо, чудо, настоятелю належить невідкладно особисто дослідити всі обставини, повідомити про цю подію свого декана, звернутися до єпархіального архієрея з усним звітом, повідомити інформаційній службі єпархії про випадок та отримати благословення владики щодо нього. Через один місяць, а за гострою потребою раніше, настоятелеві слід звернутися до архієпископа з письмовим звітом про виконання благословення, розвиток і попередні підсумки події”.
Ну що ж, кому на цей раз владика Михайло благословить оновлювати або поливати миром образи? Схоже, на картi Волинського краю недавно появилося багато нових осередкiв паломництва, та й ще появиться, так що Волинь ще й Галичину “переплюне”. Кажуть, що кожен з цих осередкiв мусить вiдстьогувати вл. Михайлу за дачу благословення на “чудеса”, та його продовження через мiсяць. Стiльки “чудес”! Напевно, на Волинi люди найбiльш побожнi, якщо там так багато “чудес”. Але нащо цi лжечудеса, кому це треба? Адже ефект може бути зворотним очiкуваному – замiсть привернення позитивной уваги преси може бути викриття обману, та втрата довiри людей.