Св.Іоан Ліствичник : Про боротьбу з блудом
субота, 13 Бер 2010 17:47
Один мудрий чоловік дав мені страшне питання: “Який гріх, – сказав він, – після вбивства людини і зречення від Христа, є найтяжчим за інші?” І коли я відповідав: “Впасти в єресь”, тоді він заперечив: “Як же соборна церква приймає єретиків і удостоює їх причастя Св. Таїн, коли вони щиро анафематствують свою єресь, а того, що впав у блуд, хоча він і висповідав цей гріх, і перестав робити його, приймаючи, відлучає на цілі роки від Пречистих Таїн, як велять апостольські правила?” Я був вражений здивуванням; а здивування це залишилося здивуванням і без розв’язання. [15, 47]
Господь, як нетлінний і безтілесний, радіє чистоті й нетлінню нашого тіла; біси ж, за твердженням декого, ні з чого іншого так не веселяться, як із безсоромного блуду, і ніякої пристрасті не люблять так, як тої, що опоганює тіло. [15, 35]
Все своє життя не вір своєму власному тлінному тілу, і не покладайся на нього, поки не постанеш перед Христом. [15, 17]
Змій хтивості буває різноманітним; тим, що не пізнали солодкості гріха він навіює, щоб лише один раз вкусили її й перестали; а тих, що пізнали, підступний спонукує спогадом знову до здійснення гріха. Багато хто з перших, оскільки не знають зла цього, бувають вільні й від боротьби; а ті багато хто з останніх, що пізнали досвідом цю мерзоту, терплять смуток і боротьбу. Втім, часто трапляється й зовсім протилежне цьому. [15, 67]
Це моє, а, можливо сказати б, і не моє вороже, але й улюблене тіло Павло назвав смертю. Хто позбавить мене, – каже він, – від тіла цієї смерті (Рим. 7, 24)? А Григорій Богослов називає його пристрасним, невільницьким і нічним. Я хотів би знати, чому ці святі чоловіки дають йому такі назви? Якщо тіло, як вище сказано, є смерть, то той, що переміг її, звісно, ніколи не вмре. Але хто є людиною, яка житиме і не побачить смерті – опоганення свого тіла? [15, 31]
Не думай, що ти через помірність не можеш впасти; адже дехто, що й не їв нічого, був скинутий з неба. [15, 8]
Нелюдський наш ворог і наставник блуду навіює, що Бог людинолюбний, і що Він подає швидке прощення цій пристрасті, як природній. Але якщо б поспостерігати за підступністю бісів, то знайдемо, що, після здійснення гріха, вони подають нам Бога як праведного і невблаганного Суддю. Перше вони говорять, щоб втягнути нас у гріх, а друге – щоб занурити нас у розпач. [15, 33]
Погляньмо, чи не кожний з мисленних наших ворогів, при ополченні їх на нас, призначається виконувати властиве йому доручення, як це буває й у чуттєвому бої; і це є гідне подиву. Я спостерігав за спокушуваними, і бачив падіння одні від інших страшніші: хто має вуха слухати, хай чує (Матф. 11, 15)! [15, 28]
Помітив я, що іноді блудодійний вовк підсилює недуги хворих, і в час самих хвороб спричиняє порухи й виділення. Жахливо було бачити, що тіло, посеред лютих страждань, буяє й шаленіє. І поглянув я, і побачив тих, що лежали на ложі, які в самому стражданні втішалися дією Божественної благодаті або почуттям розчулення; і цією розрадою відбивали хворобливі відчуття, і були в такому настрої, що ніколи не хотіли позбутися недуги. І ще поглянув, і побачив важко стражденних, які тілесною недугою, немов би якоюсь епітимією, позбулися від пристрасті душевної; і я прославив Бога, який тлінне зцілив тлінним. [26, 21]
