У звязку з повідомленнями у ЗМІ про те, що завтра у Львові пройде прес-конференція Юрія Андрійовича Ісіченка який і далі не перестає титулуватися “Архієпископом Харківським і Полтавським УАПЦ” прес-служба Патріархії УАПЦ вкортре повідомляє, що дана особа не числиться в клірі УАПЦ, і не має благословення священноначалія представляти жодні погляди нашої Святої Церкви. Всі погляди пана Ісіченка – є його власними, приватними переконаннями, а сан і посада – видуманими.
Цими днями побачила світ книга редактора “Української Автокефалії” протоієрея Євгенія Заплетнюка “Ізсічена церква. Правда про ісіченківський розкол в УАПЦ”. Вперше в новітній українській історії автором робиться спроба тверезого дослідження справжніх причин та передумов т.зв. ісіченківсього розколу 2003 року в УАПЦ. Користуючись доступними документами та історичними матеріалами у праці з богословського погляду аналізується широкий спектр питань, повязаних з темою українського сектанства. Видання адресоване священикам, богословам та усім, кого цікавить новітня історія Українського Православ’я. [Дізнатись більше]
Законним архієреєм Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ є Преосвященний єпископ Афанасій (Шкурупій), поставлений керуючим загаданої кафедри Освяченим Архієрейським Собором УАПЦ 17 листопада 2009 року. [Дізнатись більше]
Отже, для того щоб застерегти віруючих від такого обману з боку пана Ісіченка, редакція сайту “Українська Автокефалія” вважає за доцільне уже вкотре опублікувати Заяву прес-служби УАПЦ з приводу утворення “Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (оновленої)” датованою 2006 роком – роком утворення та реєстрації цілком нової псевдоцерковної структури, що нині діє в Харківській, Київській та деяких інших областях України. Саме у ній Юрій Андрійович і числиться на посаді Предстоятеля. Згадана прокатолицька псевдоцерковна організація до Української Автокефальної Православної Церкви не має жодного стосунку.
Заява прес-служби УАПЦ
Як повідомили ЗМІ, 29 березня 2006 р. Державним департаментом в правах релігій Міністерства юстиції України було зареєстровано статут нового релігійного об’єднання – «Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (оновленої)». Таким чином відбулося остаточне – формально-юридичне закріплення – відходу від Української Автокефальної Православної Церкви заштатного архієпископа Ігоря (Ісіченка) та його прихильників, які впродовж 2003-2006 років перебували у ізоляції від церковної більшості. Розглянемо цю подію з декількох точок зору: 1) канонічної, 2) еклезіологічної; 3) внутрішньої ситуації в УАПЦ та інтересів автокефального руху в Україні в цілому.
Канонічний аспект. Не визнаючи над собою влади Архієрейського собору УАПЦ та предстоятеля УАПЦ, обраного Помісним собором 2000 р., архієпископ Ігор неодноразово заявляв, що він та його клірики входять до складу Вселенського патріархату, перебуваючи під омофором митрополита УПЦ в США та УАПЦ в діаспорі Костянтина. Проте, незважаючи на неодноразові прохання єпископату УАПЦ документально підкріпити такі твердження, архієпископ Ігор цього не зробив. Як можна легко зрозуміти, таких документів просто не існує. Це пояснюється тим, що рішення про прийняття кліриків, які перебувають на території України, в юрисдикцію Константинопольського патріархату, належить до компетенції Святішого Патріарха Варфоломія та Священного Синоду Константинопольського патріархату, а не першоієрарха УПЦ в США, якому доручена духовна опіка над православними громадами в США та західній діаспорі.
Однак реальний стан речей зовсім інший. До складу «Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (оновленої)» входить один єпископ (заштатний архієпископ Ігор Ісіченко). Рішенням Архієрейського собору та Патріаршої ради УАПЦ від 9 квітня 2003 року відсторонений від управління Харківсько-Полтавською єпархією УАПЦ та заборонений в священнослужінні до покаяння (див.: Протокол засідання Архієрейського собору і Патріаршої ради УАПЦ від 9 квітня 2003 р.). Тому єпископат УАПЦ уникає євхаристійного та молитовного спілкування з архієпископом Ігорем.
Так само чинить і єпископат УАПЦ в діаспорі, включно з Митрополитом Костянтином, який не лише не підтвердив того факту, що архієпископ Ігор знаходиться у його юрисдикції та уповноважений представляти його інтереси в Україні, але й систематично уникає співслужіння з ним. Отже, з канонічної точки зору, новоутворена «Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ (оновлена)» є канонічно несамодостатньою церковною структурою та перебуває в повній канонічній ізоляції від православного єпископату в Україні та світі. Адже на сьогодні не існує жодного православного єпископа, котрий би був згідний співслужити з архієпископом Ігорем. Водночас, з точки зору православного вчення про Церкву, будь-який єпископ, що звершує Святу Євхаристію, робить це не самостійно, а у співслужінні з вселенським православним єпископатом.
Отже, не зважаючи на те, що архієпископ Ігор позиціонує свою структуру як «Помісну частину Єдиної Святої, Соборної і Апостольської Церкви, головою якої є Господь наш Ісус Христос» (пункт 1.1 статуту ХПЄ), насправді вона є канонічно неповноцінною структурою, яка навіть не може самостійно поставляти для себе єпископів (оскільки для здійснення єпископської хіротонії необхідна участь двох або трьох єпископів).
Еклезіологічний аспект. Як свідчить церковна історія, тривале перебування в ізоляції від церковної більшості може вплинути на догматичну свідомість та психологію відокремлених таким чином, що в їх середовищі виникають та поширюються своєрідні еклезіологічні ідеї, які несумісні зі загальноцерковним Переданням. В середовищі УАПЦ (о) такі ідеї вже виникли давно. Аналіз богословських публікацій архієпископа Ігоря свідчить, що в них не містяться твердження, які могли б вважатися однозначно єретичними. Водночас деякі твердження архієпископа Ігоря свідчать про те, що він не має чіткої догматичної свідомості, а деякі з них можуть вважатися такими, що стоять на межі єресі.
Зокрема, це стосується концепції архієпископа Ігоря про «чисту Церкву», яка нагадує сучасну редакцію єресей IV століття (рух так званих «кафарів» або «чистих»). Існує реальна загроза еволюції догматичної свідомості Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о) у бік ідеології, котра вже відома в церковній історії як єресь кафарів. УАПЦ (оновлена) може перетворитися на новий сектантський рух всередині Церкви, стати рухом новітніх оновленців, які будують свою «нову» Церкву, руйнуючи давні догматичні та канонічні традиції Православ’я.
Внутрішня ситуація в УАПЦ та інтереси автокефального руху в Україні. Юридичне оформлення відокремлення від УАПЦ групи архієпископа Ігоря може позитивно вплинути на внутрішню ситуацію в УАПЦ, оскільки протягом багатьох років дії архієпископа Ігоря не були витримані у руслі канонічної дисципліни та ширили в УАПЦ анархічні, відцентрові тенденції.
Водночас це зашкодить інтересам автокефального руху в Україні в цілому, оскільки недруги української церковної ідеї будуть тлумачити маргінальну УАПЦ (о) Ігоря Ісіченка (до якої за найоптимістичнішими прогнозами належить біля 20-30 парафій) як четверту православну юрисдикцію в Україні. Таким чином УАПЦ (о) стане чинником, котрий буде дискредитувати автокефальний рух в Україні як в очах її власної православної громади, так і в очах Світового Православ’я і, перш за все, Вселенського патріархату.
Патріархія Української Автокефальної Православної Церкви висловлює свій смуток з приводу виникнення чергового розколу в автокефальному русі України та підносить молитви до Господа, аби Він привів Українську Православну Церкву до єдності у єдиній Помісній Православній Церкві.
Прес-служба Української Автокефальної Православної Церкви.
13 травня 2006 року Божого
Ісіченко одни з тверезо мислячих неупереджених Архиєреїв в Вас, Хай Бог Йому допомагає і Благословляє!
У Iсиченка та Фiларета – одна важлива спiльна риса: зневага до церковних догм, зневага до посту. Ось, будь ласка: “Гости с удивлением наблюдали как к одному из столов подошел патриарх Филарет, взял со стола рюмку с коньяком и стал пить, закусывая бужениной. И это в пост! Но самое интересно, что как только Филарет подошел к столу, то гости, которые стояли в тот момент около него, сразу ушли оттуда. Все—таки не любят в окружении Януковича Филарета” http://www.segodnya.ua/news/14118596.html
Правда, неясно, що круче – великопосна “буженина” у Фiла, чи телик з вiвтаря Iсиченка.
Щодо Юри Iсиченка, то його лжецерква – це продукт окремих помаранчевих полiтикiв, вона посилила свою дiяльнiсть саме з 2005 року, коли посилилася травля проти предстоятеля УАПЦ. Але зараз усе муситиме йти в них на спад.
У зв’язку з діяльністю даного «архієрея» дуже показово його бажання гадіть усюди й у всім. Наприклад – сіяти розкол і серед білорусів України.
Так з 1993 р. у Севастополі існувала білоруська громада УАПЦ (білоруська – по мові богослужіння, створена національною організацією севастопольських білорусів). Так Ісіченко не тільки її від УАПЦ відірвав, але й зміг через свого священика пересварити й з УПЦ КП, і з усіма гілками БАПЦ. Улітку 2009, на з’їзді Білорусів миру, севастопольські білоруси ну дуже цікаві речі розповідали про цю секту… Наприклад: їх там реально агітували священики Ісіченко «кинути православ’я й перейти в УГКЦ»; липові листи показував, що він під омофором Константинопольського патріарха через митрополита Костянтина (УПЦ) і так далі…
Я теж чула думку, що Iсиченко – це криптокатолик, судячи з його висловлювань, а його псевдоцерква – це продукт пiар-менеджерства УГКЦ.
Те, що Ісіченка давно католик – це видно з реальних подій. Наприклад, щороку він відправляє своїх парафіян у католицькі паломництва в Зарваницу й Унив до студитів. Там його священики (і він сам) служать літургії з уніатами на їх антимісе. І з архієреями УГКЦ він у Зарванице служив…
Вам до Ісіченка, як свині до неба. І більше писати нічого не треба!!!
Катерина ви глибоко помиляєтеся! Ісіченко симпатизує УГКЦ але УГКЦ не докладала жодних зусиль, щоб створити розкол в УАПЦ
Іван!
От мені цікаво… як православний владика може висловлювати симпатії до уніатів? Може він цілком православне богослов’я забув? І про який розкол може йти розмова? Пішов один єпископ і кілька священиків. Чисто по християнску боляче… але реально пішли вони в тупик. УАПЦ не розпалася, не зупинилася, а впевнено йде далі у своєму розвитку, а от секта Ісиченка явно деградує.
“Заходи розпочались о восьмій годині ранку літургією, яку відслужив архієпископ Ігор у співслужінні священиків прот. Валерія Копійки з Києва та прот. Дмитра Лисака з Тернополя в львівському храмі Святих Петра і Павла, в якому патріарх Димитрій був настоятелем протягом 24-х років. В тому ж храмі о десятій годині літургію відслужив правлячий архієрей львівської єпархії архієпископ Макарій (Малетич). О 12 годині єпископи Ігор (Ісіченко) із та Макарій (Малетич) спільно відслужили панахиду на могилі патріарха УАПЦ Димитрія (Яреми). “http://www.risu.org.ua/ua/index/exclusive/reportage/34613/
Дуже цікаво: для Львівського архієпископа і його священиків рішення Патріархії УАПЦ – це порожній папірець? Адже воно явно не дотримується…
Беларус поясни що до Львівського Ахієрея? Він запрошував-ні! Служив разом- ні! Він не настоятель храму Петра і Павла і о 10:00 служив із своєю паствою. Звичайно яка була розмова потім із священиками питання? Ну а панахиду так і з уніатами служимо. Звісно не можу сказати теж саме про священиків. Якщо цікаво тут більше фото про вшанування:http://hram-pokrova.org.ua/news/u_lvovi_vshanuvali_pam_jat_patrijarkha_uapc_dimitrija_jaremi/2010-03-01-159
Недавно вияснила, що одна випускниця ХНУ iм. Каразина (можу назвати й прiвище, якщо треба буде) написала дипломну роботу на тему “Проза Оксани Забужко як явище українського постмодернізму “. Науковним керiвником диплому став Юрiй Iciченко. Ця “письменниця” написала еротичнi твори, в одному з них вона називала Лесю Украiнку лесбiянкою, ще й доводила цей факт начебто перепискою з Кобилянською (за що iншi письменники перестали з нею здороватися, висловили гостру критику з цього приводу). Про цей бруд можна було б не згадувати, але мене шокувала сама новина – що православний владика став популяризувати “вивчення спадщини” Оксани Забужко, позору нашого письменства. Я довго думала – в чому ж причина, невже Юра не знайшов своiм вихованцям iнших, не таких суперечливих християнству та загальноприйнятим моральним нормам тем для дипломних? А може, пан Юра якось близько знайомий з Забужко, дружить з нею?
В останньому я, як виявилось, була права.
У лютому 2006 р. в iнтернет-просторi було опублiковано так зване “Звернення української інтелігенції: До громадянської совісті “, з вимогою повернути Сверстюку будинок на Трьохсвятительськiй (який йому реально нiколи не належав). Пiдписали його Михайлина Коцюбинська, Раїса Руденко, Валентина Стус, Михайло Горинь, Микола Горбаль, Василь Лісовий, Сергій Кримський, Ніна Матвієнко, Василь Овсієнко, сам натхненник звернення Євген Сверстюк, Олександр Сугоняко, Володимир Стретович, Ігор Юхновський i …. Оксана Забужко. Ось така компанiя у пана “професора” з ХНУ. Те наклепницьке звернення, яке вони написали, було спрямовано перш за все проти предстоятеля УАПЦ та проти архимандрита Iларiона (Дамаскiна), яких вони винили у близькостi до Кучми (в той час це модно було – висувати такi звинувачення), хоча самi не цуралися дружби з владою Кучми. Ясно, що Юрiй Iciченко мусив за це звернення щедро дякувати, та популяризувати вищезгаданих осiб (серед яких лише два-три ймення добре знанi широком загалу, а решта – нi). Не виняток – й Забужко.
Друге питання – як же така “любов до спадщини Забужко”, як же все це може стикуватися з християнством, з iдеалами УАПЦ, до яких завжди апелював Юрiй Iciченко?
Катерино,
“Я довго думала – в чому ж причина”
герой вашого коментаря як мужчина ніякий, тоб-то імпотент, може як жінка щось ще може. У наш час попит на токий товар зростає.
Мати у себе в друзях таких визначних осіб як Головатий і Стретович, не потрібно довго гадати про його уподобання. Мав би наш вінницький “святий” освіти на 8 класів загальноосвітньої школи, може і його приняли в свій елітний клуб.
Брати!
Думаю, що у Великий пост не варто опускатися до смакування деяких речей…
На мою думку, всі події навколо колишнього владики УАПЦ Ігоря є інспірацією вузького кола осіб Львівського братства. Зі зміною позиції братства відносно діючої ієрархії УАПЦ – питання по Харківському владиці зникнуть самі собою. Він: або сам зникне із православного життя України; або принесе покаяння й повернеться в УАПЦ. Перше, знаючи позицію й характер колишнього архієпископа Ігоря, мені особисто представляється більше ймовірним.
Цікаво, а куди дивиться львівський владика Макарій коли по сусідству з його єпархіальним управлінням церква Петра і Павла в якій служив заборонений єпископ Ігор Ісіченко з львівським духовенством, а потім і сам став за тойже престіл із тимже духовенством о.Кавчаком, о.Василенком і іншими архієписком Макарій, чи може пересвячував престіл, чи апостольські правела не для всіх одинакові, як молодим висвяченим семінаристам за не послух то зразу заборона, а тут волю жіночок із братства виконуємо, отців по головці погладьте і ще поодній медалі дайте.
о.Дмитру ” Ну а панахиду так і з уніатами служимо.” То може ще владику Птра Петруся було закликати , а ………….
Шкода владики Макарія, що незнає що в нього під “носом” його вірні отченьки чудять …………., знає, знає бо зними участь приймає !
Хорошим компаньйоном Iciченка став екс-нардеп Олександр Гудима. Недавно його братство видало абсолютно шизофреничну та наклепницьку щодо УАПЦ заяву: http://sd.net.ua/2010/03/01/bratstvo_andriya.html
Я дивуюсь, як це Филька та Евстрат влаштовують скандали чорними вустами Гудими проти УАПЦ там, де нема для цього причин. Адже Гудима – це блюдолиз саме цих людей. Його ненависть до УАПЦ проявлялася ще в 1994 р., коли цей нардеп особисто побив Луцько-Волинського владику УАПЦ Феоктиста Пересаду та його секретаря Михайла Бучака, разом з Кожевниковим та Винцукевичем вижив Феоктиста з Луцька, та вибив скло у Хрестовоздвиженському Братському храмi, силою переводячи його в УПЦ-КП.
Але тепер його сваволя, думаю, буде обмежуватися за гратами або в дурцi (недавне затримання, коли його визнали неосудним – яскравий показник цього).
Говорячи про елiтарний клуб, до якого належить Iсiченко, варто згадати ще про окремi клуби. Друг Фiла Яблонський Олександр Володимирович -
Великий Пріор Магістрату Храму Ордена Тамплієрів України. Родом з Красилова, його друг – це Хмельницький владика УПЦ-КП Антонiй Махота. Як виявилось, його друзями являються ще й владики УГКЦ. Ось фоторепортаж: http://www.clipnews.info/newstopic.htm?id=11206
Думаю, тепер кожному ясно, чому глава УПЦ-КП так впевнено себе завжди почував. Багато було у нього хороших “заступникiв” та “молитвеникiв”…
Я не знаю, хто такий Ісіченко, хто що і де їв, але прочитавши половину коментарів. мені грішній хотілося уже кричати”не судім і не судимі будемо”.Якщо єретик не йдіть за ним і не слухайте, шукайте Царсва Божого, яке всередині нас, а суд залиште за Господом, який один має на це право. “дім розділений супроти себе не встоїть”….
Улюблені Беларус (а. Сяргей Горбік) та katarinoczka. Мені дуже прикро читати ваші коментарі: зухвалі, гордовиті, наповненні злови та ненависті. Ви видаєте себе за віруючих не маєте поваги до инших, лжесвідчите, вчиняєте наклепи, і своїми діями стверджуєте який пастир такі й вівці.
Власне кажучи, я не зрозумів: де я сказав неправду про колишнього архієпископа УАПЦ Ігореві? Кожне своє слово можу підтвердити фактами й свідченнями. Більше того, мав “щастя” бути знайомим з даною особою особисто. Маю цьому знайомству документальні підтвердження. Тому можу судити опираючись винятково на власний досвід спілкування з ним. Цікаво, що погляди на колишнього архієпископа Ігоря збігаються: і в УАПЦ; і в УПЦ КП. Рідкий випадок, але дуже характерний і показовий
Катерина пише:26 ЛЮТ 2010 В 12:23 PM
У Iсиченка та Фiларета – одна важлива спiльна риса: зневага до церковних догм, зневага до посту….
Правда, неясно, що круче – великопосна “буженина” у Фiла, чи телик з вiвтаря Iсиченка.
——————————
Пані Катерино, а з чого Ви вирішили, що владика Ігор зневажає церковні догми та піст? Може, просвітите фактами, а не порожніми словами мої сумніви: які саме догми, як саме зневажає піст? Бо наскільки мені відомо, вл.Ігор живе за монашим уставом і м’яса не споживає навіть у звичайні дні, а постує досить суворо й тому мирян навчає, варто хоча б проповіді та послання його почитати…
І у вівтарі якого храму Ви бачили телевізор? Коли? І як Ви його там навіть теоретично “побачили”, бо жінка, згідно традиції Православної Церкви, входити до вівтарної частини храму не може?)))