РПЦ – вірна служниця політики держави
Даючи себе в розпорядження царської влади, дозволивши перетворити себе на звичайний пагін державної бюрократії, РПЦ була слухняним і активним виконавцем імперської політики. Тому, як пише американський історик Річард Пайпс, Російська православна церква впала разом із рідною їй монархією. Падіння для неї було настільки несподіваним, що ця Церква майже безболісно й швидко перетворилася на вірну служницю більшовицького атеїстичного режиму, чим лише довела, що без опіки держави РПЦ діяти не здатна.
Після розвалу Радянського Союзу, за часів правління в Росії президента Бориса Єльцина, і, особливо, вже під керівництвом президента Володимира Путіна РПЦ отримала можливість відновити свою посаду служниці нового режиму, стати продовженою рукою політики Кремля у площині так званої «керованої демократії» на внутрішньому напрямку, а також у закордонній політиці.
Цю роль керівництво РПЦ відкрито визнає устами патріарха Кирила, який під час ІІІ Всесвітнього конгресу співвітчизників-росіян у Москві на початку грудня 2009-го заявив про двосторонню співпрацю російської церкви з Міністерством закордонних справ, а також «між Церквою та іншими відомствами, які мають стосунок до роботи за кордоном».
Предстоятель РПЦ нагадав також і про взаємодію його церкви з Федеральним агентством у справах Співдружності Незалежних Держав та міжнародним фондом «Русский мир». Із цією організацією, виконавчим директором якої є внук сталінського міністра закордонних справ СРСР Молотова В’ячеслав Ніконов, підписано договір про «співробітництво» (Новинар, 18 грудня 2009).
«Ідуть нові – гарні часи»?
Із заяв патріарха РПЦ Кирила чітко видно, як він прагне об’єднати православні церкви в Україні, тобто повернути під «шапку Мономаха» Російської православної церкви всіх «розкольників».Не дуже йому залежить і на інституції УПЦ Московського патріархату на чолі з предстоятелем Володимиром (Сабоданом).
Патріарх Кирило під час візиту до України фактично ігнорував митрополита Володимира, зробивши його, як писала одна київська газета, частиною «митрополичої масовки», і дав зрозуміти, що патріарх вершить так, як вважає за потрібне.
Тому висловлені Віктором Януковичем під час привітання Московського патріарха Кирила в київському аеропорту торік у липні сподівання, що «ідуть нові – гарні часи», що «цей знаковий візит об’єднає український народ та православ’я» – пусті слова.
Керівництву Російської православної церкви вигідно, щоб українське православ’я залишилося розколотим на три церковні інституції, бо сильна і єдина Українська православна церква стала б для РПЦ великим і небажаним конкурентом. Роз’єднаними краще маніпулювати і розігравати спектакль церковного «об’єднання» України.
Прагненням Московського патріархату є цілковите поглинення православної церкви в Україні. Про це свідчать і заяви, і політика предстоятеля РПЦ патріарха Кирила.
В цьому контексті актуальними залишаються слова російського філософа Миколи Бердяєва з 1918 року: «Московський шовінізм у московській церкві – це суто московська національна її прикмета. Московська церква насичена московським шовінізмом від гори до споду і в минулому, і в сучасному».
Це варто мати на увазі й новообраному Президентові України, як також і те, що в Пересопницькому Євангелії – подарункові Івана Мазепи українським богомольцям – викарбуване його ім’я як жертводавця. Саме гетьман Іван Мазепа прагнув незалежної Української держави, й саме за це й донині проклинають його в російських православних церквах.
Іван Гвать, Радіо Свобода
Певно ці слова повинні бути вихідним положенням у будь-яких міркуваннях про стан православ’я на пострадянському просторі.
А може і трохи добре що Янукович вийшов. А то керівництво УПЦ КП ще 5 років крутило голови ідеєю Помісної Церкви, хоча навіть простий прихожанин , що не дуже “сведущ” в тонкощах церковної політики, розуміє, що в теперішньому часі це неможливо. УПЦ МП не хоче Помісної Церкви; УАПЦ з УПЦ КП не можуть помиритись і дійти згоди ; одні до одних переманюють парафії, забирають храми одні в одних; воргують ” на повну катушку” , а простий віруючий народ страждає. Доки “князі Церкви” будуть тримати людей в канонічній ізоляції? Доки будуть продовжуватись ганебні перехрещення та пересвячення? Доки будуть заради підлабузництва політиці (державній чи церковній) плюндрувати СВЯТІ ЦЕРКОВНІ ТАЇНСТВА?
А я відповім доки. Коли керівництво церковне, буде цінувати кожну душу людську ввірену їм Богом, а не буде цінувати владу і тепленьке , насиджене місцечко!
Патріарх Філарет візьме участь у заходах з нагоди інавгурації Президента України. У Київську Патріархію надійшли відповідні запрошення. cerkva.info