14000 жертв в Вифлеємі, нині ж – мільйони…

Незабаром ми з вами, разом з усією повнотою Православної Церкви, будемо вшановувати пам’ять чотирнадцятьох тисяч святих мучеників немовлят, у Вифлеємі вбитих, перших страждальців за Христа. Вони самі не знали, за що страждають, але їх вже вбили за Нього, вбили замість Нього: Ірод сподівався, що серед цих дітей опиниться Христос.

Пам’ять Вифлеємських немовлят має особливо шануватися усіма людьми, що населяють нашу країну, тому що ніде в світі не гине в утробі матері немовлят стільки, скільки у нас. Кожна четверта вбитий дитина припадає на Росію, Білорусь, Україну. Вбивають найбеззахисніших – ще не народжених, що перебувають в утробі матері, тих, хто не може навіть пискнути на знак протесту.

Бували й раніше на Русі всілякі бузувірства: старообрядці окремих напрямків, які, наприклад, топили немовлят. Охрестять, а потім втоплять – мовляв, хрещений, ангельська душечка, до Бога піде і мамку виблагає. Але таких випадків відомі навіть не тисячі – десятки, а нині ж рахунок йде на мільйони. Наша земля буквально просочена дитячою кров’ю.

І страшне навіть не тільки вбивство саме по. собі, а те, що воно зробилося звичною справою, до якої всі звикли. Деякі медичні кооперативи таким чином просто заробляють гроші: вбити немовля коштує стільки-то. В одні і ті ж двері жіночої консультації йдуть і щоб зберегти, і щоб потім вбити дитину. Притому це чиниться людьми часто з вищою освітою, які, можливо, вважають себе дуже і дуже освіченими. Страшно те, що колишня свята Русь перетворилася на країну вбивць, до того ж вбивць, що не усвідомлюють, що вони роблять.

Люди стали гіршими за звірів. Тому що звірі зазвичай вбивають не собі подібних, а інших: ведмідь роздирає кабана, олень може пришпилити вовка до сосни, а ось ворон воронові ока не видзьобає. В людей же здавна, з часів Адама, є звичаєм вбивати один одного. Каїн вбив Авеля. Це сталося в першому поколінні людей. Але ось до вбивства своєї власної дитини треба було ще дійти. І над тим, щоб виховати людину, яка вважає, що вбивство немовляти – справа не тільки не жахлива, але потрібна і корисна, попрацювали багато: і філософи, і лікарі, і вчителі, і політики, і мами, і тати. Скільки аргументів проти дитини: адже потрібно спочатку інститут (тепер часто школу) закінчити, або заміж вийти, або дисертацію захистити, або просто життєві умови такі, що, мовляв, не можна мати дітей. Логічніше за все, звичайно, їх убити.

В чому причина тих труднощів, які ми як народ тепер відчуваємо? Чому найбагатша в світі країна перебуває майже на межі бідності? Ґорбачов, Сталін чи Лєнін винен? Ні, це кара Божа. Земля вже не витримує тих жахливих беззаконь, які на ній чиняться. Тепер багато говорять про відродження Росії. З чого його починати? Для того щоб почати відроджувати економіку, культуру, моральність, треба припинити чинити найстрашніші гріхи. Страшнішого за дітовбивство немає нічого. Ми повинні припинити вбивати власних дітей!

При цьому начебто їдців з’явиться більше. Звісно, але ж їжу вирощує не колгоспник і не фермер, а Господь. Селянин лише сіє і жне і намагається якось зберегти врожай. А дає його, вирощує – Господь. Люди розраховують так: одного народжу, а сімох не буду – і житиму краще. Тому що якби я народив восьмеро дітей, то в мене було б увосьмеро менше їжі й одягу. На ділі виходить інакше. Кров убитих немовлят падає на весь рід вбивці. Дитина народжується, а над нею вже тяжіє злочин батьків – і від цього гріха діти зазвичай робляться некерованими.