З яким почуттям благоговіння до Христа і подяки до рідних, які нас приводять до віри, ми згадуємо про своє Хрещення: як дивовижно думати, що оскільки наші батьки чи близькі нам люди відкрили віру в Христа, поручилися за нас перед Церквою і перед Богом, ми, Таїнством Хрещення, зробилися Христовими, ми названі його ім’ям.
Ми це ім’я носимо з таким же благоговінням і подивом, як юна наречена несе ім’я чоловіка, якого вона полюбила на життя і на смерть і який дав їй своє ім’я; як це людське ім’я ми бережемо! Яке воно нам дороге, яке воно нам святе, як нам страшно було би вчинком, своїм образом його піддати на хулу недоброзичливцям…
І саме так з’єднуємося ми з Христом, Спасителем Христом, Богом нашим, Який став Людиною, Який дає нам носити Своє ім’я. І як на землі за нашими вчинками судять про весь рід, який носить те ж ім’я, так і тут за нашими вчинками, за нашим життям судять про Христа.
Яка ж це відповідальність! Апостол Павло майже дві тисячі років тому попереджав молоду християнську Церкву, що через тих з них, хто живе недостойно свого покликання, зневажається ім’я Христове. Хіба тепер не так? Хіба нині у всьому світі мільйони людей, які хотіли б знайти сенс життя, радість, глибину в Бозі, не відвертаються від Нього, дивлячись на нас, бачачи, що ми не є, на жаль, живим образом євангельського життя – ні особисто, ні як спільнота?
Древня ікона Хрещення Господнього
І ось у день Хрещення Господнього хочеться перед Богом сказати від себе і закликати всіх сказати, кому було дано хреститися в ім’я Христа: згадайте, що ви тепер стали носіями цього святого і божественного імені, що по вас будуть судити Бога, вашого Спасителя, Спасителя всіх, що якщо ваше життя – моє життя! – буде достойне цього дару Божого, то довкола тисячі спасуться, а якщо буде не достойне – пропадуть: без віри, без надії, без радості і без сенсу.
Христос прийшов на Йордан безгрішним, занурився в ці страшні йорданські води, які ніби обтяжились, омиваючи людський гріх, образно стали ніби мертвими водами – Він у них занурився і долучився до нашої смертності і всіх наслідків людського падіння, гріха, приниження для того, щоб зробити нас здатними жити достойно нашого людського покликання, достойно Самого Бога, Який нас закликав бути рідними Йому, дітьми, бути Йому рідними і своїми…
Відкликнімось же на це діло Боже, на цей Божий заклик! Зрозумiймо, яка висока, яка велична наша гідність, яка велика наша відповідальність, і вступімо у вже тепер розпочатий рік так, щоб бути славою Божою, і спасінням кожної людини, яка торкнеться до нашого життя! Амінь.
Митрополит Антоній Сурожський
