Різдвяне послання єпископа Володимира
субота, 09 Січ 2010 10:14
Христос народився! Славімо Його! Різдво Христове усьому людству принесло на землю мир і радість, бо в ньому міститься запорука вічної радості та вічного життя. Свята Церква називає втілення Слова Божого «Великою тайною благочестя». Бог став чоловіком і ми через нього обожились і стали “причасниками Божого єства” (2 Петр.1,4).
Це величне свято Різдва Христового створює почуття особливої радості, відчуття дивовижного світла в наших душах і серцях через ту велику ніч, коли людство через вифлиємських пастухів, котрі побачивши в небі агелів, що хвалили Бога, наповнилося внутрішнім спокоєм. З Різдва Христового починається земне життя Христа, як Богочоловіка, народженого у Вифлиємі Юдейському, Який вселив у нас мир з Богом, зі своєю совістю, мир з ближніми. Відтепер для нас не будуть зачинені двері Царства Небесного.
Без втілення Сина Божого не могло бути ні оновлення зараженої гріхом природи, ані воскресіння й перемоги над смертю.
Нині в убогому вертепі при світлі зорі, під спів хорів ангелів Сам Цар над царями народився від Діви. Явився Він у вигляді немічного і беззахисного Немовляти, щоб через свою безмежну любов до найбільшого свого творіння – людини, сповнилась воля Отця Небесного, і сталося спасіння нас від влади гріха, успадкованого від праотців.
Убоге пришестя, скромне життя, ганебна смерть… Чи такого Царя століттями чекав вибраний Самим Богом єврейський народ? Ні. Читаючи творіння святих Пророків, вони по-своєму тлумачили святий текст, бо такий Цар їм був не потрібен. Вони хотіли сильного, можновладного, багатого і сповненого мирською славою месію. Якби Бог прийшов у ось такому образі, то чи міг він дати людям те, що дав?
Христос же прийшов до людей щоб в доповнення до справедливого і невблаганного старозавітнього Закону дати новий закон – Закон любові, прощення і милосердя до ближнього. Протягом свого земного життя Господь наш Ісус Христос повною мірою явив нам живий приклад проповідуваної Ним любові: ця любов сягнула Божестенних глибин, що ніби-то було не під силу смертним істотам; однак Господь, перебуваючи в тлінному тілі подолав це правило, і через жертовне самозречення аж до хресної смерті заперечив смерть, як таку.
На визволення сподівався народ єврейський від тимчасової неволі, а отримали всі земні племена – від неволі пекельної. Хотіли відвоювати у ворогів Єрусалим, а здобули Небесний Єрусалим – місто Господнє, де панує мир, спокій, і місця удосталь всім. Потерпали від спраги тілесної – дістали Джерело води живої, що тече в Життя вічне. Надіялись на звільнення від рабства рук людських – набули право знову називатися синами Божими. Мріяли про доброго царя – отримали Самого Бога.
В цей великий день сповнилося пророцтво Святого Письма: Діва сьогодні Найбільшого народила, вся природа тремтить перед величчю події; і кожен з нас, разом зі всіма творіннями в благоговінні схиляється перед Богонемовлям – Творцем світу, разом з ангелами виголошуючи: «Вся земля нехай поклониться Тобі і співає Тобі, нехай співає імені Твоєму, Вишній».
“Святкуймо, – каже Святий Григорій Богослов, – не пишно, але божественно; не по-мирському, але по-духовному; не наше це Свято, але Того, Хто став нашим, а краще сказати, Свято нашого Владики”.
Поздоровляю Вас, дорогі отці, брати і сестри, з великим святом Різдва Христотвого та Новим роком!
Нехай же благословить Господь Вашу працю в новому літі Його благості.
