Юний талановитий поет Сашко Лаврентьєв, який понад 10 років бореться зі складною патологією серця, не залишився з бідою сам на сам. Благодійним звітним концертом «Моє ім’я», що відбувся цими днями в Полтаві, його підтримала обласна організація Національної спілки письменників України, а саме її молодіжний підрозділ – літературна студія «Полтавські джерела». Приводом для виступу став скромний ювілей, які відзначили молоді автори. П’ять років тому вперше відбувся обласний фестиваль-конкурс «Поетичні зорі – 2004». Ініціатором такого масштабного проекту стали Олена Гаран, Сергій Осока, тодішній керівник регіонального осередку НСПУ Микола Костенко. Проект підтримало Головне управління інформації і внутрішньої політики ОДА, а з 2006 – і обласне управління культури.
Саме тоді, на початку у 2004 році, твори Олександра Лаврентьєва неабияк подивували членів журі і він став переможцем у молодшій віковій групі. Організатори концерту сподівалися, що зможуть побачити колегу на святкуванні цієї дати, але не судилося. Адже саме на час проведення концерту Сашко був далеко від рідного краю, у Москві, де він змушений лікуватися.
Зробити свій скромний вклад, допомогти Сашкові швидше стати на ноги, спробували полтавські письменники, адже саме в час скрути так важливо проявити людяність і небайдужість.
Концерт поєднав усих тих, хто за п’ять років, відколи стартував конкурс, встиг засвітитися на літературному обрії Полтавщини. Це Вікторія Кіченко, яка нещодавно видала свою збірку «Заповідник душі». Це і Євгенія Найчук – абсолютний переможець 2004 року. А ще Юлія Манойленко, чиї твори ніжні і натхненні як сама природа, і тужливі, як осінній дощ і клич відлітаючих журавлів. Це і наймолодші, які долучилися до творчої спільноти лише 2009 року – Олена Бунецька, Владислав Могилат, Мирослава Войтенко, Ірина Макаренко.
На концерт був запрошений і преосвященний Афанасій, єпископ Харківський і Полтавський Української Автокефальної Православної Церкви. Він благословив добре починання і закликав присутніх молитися за одужання Олександра.
«Кошти для лікування дуже потрібні, бо без них нині хворому навіть води не подадуть. Але невимірно важливішою є молитва за недужого, – сказав у своєму слові владика Афанасій. – То ж нехай кожен із вас сьогодні, завтра, в інші дні зайде до храму, запалить свічку, щиро помолиться за Сашка до Господа, до Богородиці, до святих. Ваша любов об’єднає молитву кожного в одну, палку, сильну, яку ангели донесуть до престолу Божого і Господь змилується над Сашком і дарує йому здоров’я. Ваша молитва на благодатних крилах любові долетить до холодної Москви в лікарняну палату і обгорне хлопця теплом. Адже маленькі джерельця любові зливаються у велику ріку любові, яка долає будь-яке зло».
Одужуй, Олександре! Нехай слова із твого вірша: «Хворобу зупиню і прожену зневіру, Бо сильний духом я і скиглити не звик» будуть для тебе девізом одужання.
Олена Задорожна
