Отець Микола Хомичевський : Приклад для наслідування

Борис Тен

Такі обставини змусили його змінити місце служби і починаючи з 1928 р. – настоятель храму Петра і Павла на Подолі (його підірвали більшовики в 1935 р.), у храмі, навіть, хрестив сина Зерова. Будучи в сані священика, він проводив значну роботу щодо відродження Української Автокефальної Православної Церкви. В 1925-1928 співпрацював у православному журналі «Церква і життя», де публікував статі на релігійну тематику і вірші (під псевдонімом А. Лепский). Його обирають другим замісником голови Всеукраїнської православної церковної ради. На цій посаді Борис Тен багато робив для духовного та культурного розвитку УАПЦ, за для перетворення її в дійсно національний релігійний інститут.

У 1929 р. Бориса Тена арештували у справі Союзу Визволення України. Його звинуватили в тому, що він вів «церковную линию в СОУ». Як результат — 10 років лагерів і був висланий на Дальній Схід.

Село Дермань на Волині

Напередодні Другої світової війни були ліквідовані майже всі прояви УАПЦ в радянській Україні. Все священство та активні вірні УАПЦ були заарештовані, заслані та розстріляні НКВД протягом 1930 — 1937 рр. Внаслідок такої політики число парафій УАПЦ до 1929 р. скоротилося вдвічі. На 1927 р. у Волино-Житомирському окрузі, зокрема, залишилося лише 13 парафій. Єпископ Костянтин Кротевич змушений був констатувати, що з таким числом українських парафій Волинська єпархія не може вважатися окремою церковно-адміністративною одиницею. На території Любарського району Житомирської області (батьківщині архиєпископа Орлика) залишилась лише одна парафія УАПЦ, але було 36 громад Російської (тихонівської) та 8 громад обновленської церков і 10 єврейських громад.

Брати Микола, Георгій, Михайло і сестра Варя

У 1936 г. Бориса Тена достроково звільнили. Однак у нього не було можливості вернутися в Україну. Певний час жив на Далекому Сході, потім перебрався у Калінін. Працював у театрі, керував музичними колективами.

Під час Другої світової війни був мобілізований до лав червоної армії, потрапив в оточення, потім — в німецький полон. Спочатку опинився в Новгород-Сіверському, ледь не був розстріляний. Пізніше потрапив до лагеря містечка Лянгенбіляу в Силезії. Хоча Борис Тен добре знав німецьку мову, але в полоні він цим не скористувався.

В кінці 1945 р. він, зрештою, повернувся в Україну, в Житомир. Однак не мав права проживати в місті. İ певний час вимушений був проживати в сільській місцевості. Працював у Житомирському педінституті керував художньою самодіяльністю. Також працював у музичному училищі, викладав латинську мову в Житомирському інституті іноземних мов. Саме Хомичевский створив легендарний хор ”Льонок” і керував ним до приїзду Анатолія Авдієвського.

Мати Віра Доримедонтівна Іваницька

У післявоєнний період Борис Тен сконцентрувався на україномовних перекладах світової класики, перш за все, античної літератури. Зокрема, перекладав античних драматургів, В. Шекспіра, польських поетів та ін. Однак справжнім його літературним подвигом стала багаторічна робота над перекладами «İліади» і «Одісеї». Прекрасне знання грецької, віртуозне володіння українською мовою зробили ці переклади неперевершеними. Вони сьогодні вважаються найкращими слов’янськими перекладами Гомера.

В останні роки свого життя Борис Тен, будучи членом Союзу письменників СРСР, зробив немало для становлення письменницької організації в Житомирі і взагалі для розвитку культурного життя в цьому місті. Мабуть, без Бориса Тена був би неможливий феномен «житомирської школи» в українській літературі.

Борис Тен помер 12 березня 1983 року в Житомирі. Був похований на Корбутівському цвинтарі, а не на Смолянці, де лежать мати, син, дружина та брат Михайло. Згодом прах перенесли, куди він заповідав.

З благословення Преосвященішого Володимира єпископа Житомирського і Поліського УАПЦ, в Житомирі у ці пам’ятні дні, під патронатом відділу внутрішніх зв’язків ОДА та працівників літературного музею, за участі людей, що знали за життя Миколу Васильовича Хомичевського, його учнів, та родичів, буде проведено ряд заходів на відзначення пам’яті цього видного духовного, громадського та літературного, діяча про що ми будемо повідомляти додатково.

İєрей Анатолій Шекель, м. Житомир