Часто кажуть, що дитина нічого не відчуває. Це брехня. Якщо навіть рослини чутливі до болю, невже маленька дитина в утробі матері є примітивнішою? Але навіть смерть в несвідомому стані не робить її чимось іншим. І якщо припустити, що дитина нічого не відчуває, її вбивство все одно нічим не виправдане. Роздуми ж про те, що відчуває жертва вбивства, дуже нагадують роздуми про гуманну смерть в газовій камері: вона, мовляв, солодша, ніж в петлі.
Третє заперечення: “Там ще нічого немає… Це ще не людина”. І це брехня. Ніякий вчений не скаже про людський зародок: це риба, дерево, злак. І паросток, що лиш недавно з’явився з жолудя, і чотирьохсотлітнє, кострубате дерево – рівною мірою є дубами. Дуже шкода, що такі прості, зрозумілі речі доводиться розжовувати дорослим людям. Чомусь, коли мова заходить про рослини, всі погоджуються, а коли говориш про людей, починають виправдовувати злочини. Адже новонароджене немовля теж ще не цілком людина, воно не вміє нічого з того, що вміє дорослий; будь-яка тварина розумніша за нього. Але за вбивство народженої дитини – в’язниця, а ненародженої – бюлетень, хоча і зародок, і немовля є людьми лише потенційно. Бачити різницю між вбивством одного і іншого рівнозначне тому, якби за вбивство п’ятирічної дитини належало більше покарання, аніж за вбивство чотирирічної. Чи це не лицемірство?
Інші звичайні заперечення настільки незграбні, що їх не хочеться й наводити … Але все ж: “У мене немає грошей, щоб прогодувати, одягнути, дати пристойну освіту… Від мене пішов чоловік, коханий” і т. п. Якщо бідність – виправдання вбивства, можна вирішити продовольчу, житлову та інші проблеми винищенням двох третин населення країни. Якщо самотнім важко виховувати дітей, невже потрібно видати закон, що дозволяє вдовам і розведеним вбивати зайвих дітей, народжених ними?
За офіційною статистикою, у нашій країні (Росії – ред.) щорічно вбивається близько 8 мільйонів дітей (населення Москви). Насправді – набагато більше. У скільки разів? У два? У три? Такі обсяги не снилися ні Гітлеру, ні Сталіну. Цей масовий терор проти власних дітей є кривавим тлом всього нашого життя. На цьому лиховісному тлі будь-який, навіть найбільш благий громадський рух: миротворчість, милосердя, захист природи, збереження культурного середовища, демократизація, гласність, права людини – виглядає жахливим лицемірством з крокодилячими слізьми. Нехай наша совість, якщо ми забули заповідь “не убий”, відповість: є у зачатої людини дане Богом право на життя, чи воно (це право) перебуває в руках іншої людини, яка може розпоряджатися цим правом на свій розсуд? Заперечуючи право на життя іншого, ми заперечуємо взагалі будь-яке право і будь-який прояв життя як такого.
Серед нас, тих, хто вже увірували в Бога, багато хто в минулому нерозумно робили такий гріх або брали участь в ньому своїм потуранням, а дехто і неодин раз. За стародавніми канонами Церкви за такий вчинок відлучували, як і за вбивство, від церковного спілкування на двадцять років. Сучасне життя таке, що нині Церква нікого не відлучує, але кличе до покаяння. Треба каятися і принести плоди покаяння. Убитих дітей не воскресиш, провину не загладиш, навіть якщо виховаєш десять сиріт. О, якби ми замість того, щоб силою приводити до храму наших невіруючих дочок-вбивць за дозвільною молитвою (щоб в подальшому вони зі спокійною совістю могли повторювати той же злочин), всі сили своєї душі і розуму, все своє красномовство, весь свій батьківський авторитет вжили на те, щоб запобігти беззаконню! І так би виховували дітей та онуків! Скількох землеробів, робітників, воїнів, вчених, артистів, священиків ми зберегли б.
Заступися за маленького, беззахисного! Навчи нерозумного заповіді Божої! І всемилостивий Суддя, можливо, і помилує тебе, якщо застане не у вбивстві, а в порятунку невинного. Велика є милість Божа!
Чому ми так детально зупинилися на цьому одному прояві лицемірства? Хіба інших нема? Є, і багато, але це найбільш кричуще. Воно особливо яскраво показує всю шкідливість фарисейства, лицемірства. Виявляється, плодами його можуть стати багатомільйонні людські жертви.
“Стережіться розчини фарисейської, що є лицемірство!” Амінь.
Протоієрей Дмітрій Смірнов
Всеукраїнська громадська організація «Доля» виступила із заявою про те, що за роки незалежності в Україні було зроблено 30 мільйонів абортів ! «Сьогодні в Україні щоденно робиться більше 700 абортів», – повідомляють у Всеукраїнській громадській організації “Доля”, сьогодні його можна зробити навіть на 154 день вагітності!!! Вражає і офіційна статистика здійснених абортів в Україні (а кожен лікар знає, що офіційну цифру статистики треба помножити на 5 і це згідно їх офіційного наказу, а не офіційно… !!!???):
в 1990 році було зроблено 1 млн. 19 тис. абортів,
в 1992 – 902 тис. абортів;
в 1995 – 740 тис. абортів;
в 2000 – 434 тис. абортів;
в 2001 – 370 тис. абортів;
в 2002 – 346 тис. абортів;
в 2003 – 316 тис. абортів;
в 2004 – 289 тис. абортів;
в 2005 – 264 тис. абортів;
в 2006 – 230 тис. абортів.
Для порівняння, в Польщі за ці ж роки було зроблено лише 82 тис. 329 абортів, що в 365 разів менше, як Україні.
Так що Гітлер і Сталін, та ще мабуть всі інші диктатори разом взяті, просто відпочивають перед нашими українськими жіночками. А яку огиду викликають вбивці лікарі, які стоять біля цього верстату вбивства… Як можна так морально деградувати і опуститися до такого. Так їх же ще й шанують, подарунки дають, а Гітлера ганять… ?! ЖАХ !
Дякую за цікаву та надзвичайно потрібну і повчальну статтю.