Українська Автокефалія

Цей текст розділено на частини: 1 2

Посуха. Висохла земля вкрита тріщинами. Останні вцілілі паростки пожовкли – і ось-ось загинуть. Здається, немає порятунку нічому живому… Але раптом шалена палючість сонця вщухає, небо заволікаються хмари – і потоки води заливають землю. Там, де хвилину тому були лише потворні тріщини, тепер набухають паростки трав, а на ранок пустеля вкривається строкатим килимом квітів. Як чудово співав стародавній поет: «Ти відвідуєш землю та поїш її, Ти збагачуєш щедро її, повний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, бо Ти так приготовив її! Ти ріллю її насичуєш вогкістю, вирівнюєш груддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш рослинність її! Ти добром Своїм рік вкороновуєш, і стежки Твої краплями товщу течуть! Пасовиська пустині спливаються краплями, і радістю підперезались узгір’я! Луги зодягнулись отарами, а долини покрилися збіжжям, гукають вони та співають!»(Пс. 64, 10 – 14).

Так відбувається в природі. Але те ж саме стається і з серцем людини, яка приймає боготворче Хрещення. А ти, любий друже, не зазнав цієї цілющої радості, оскільки ти не хрещений поки що. Щось завадило твоїм батькам зробити це, поки ти був немовлям і душа, як вроджена християнка, інтуїтивно тяглася до всього святого. Тепер же тобі, що сховав душу за бетонні стіни «життєвої мудрості», життя з Христом видається чимось нереальним, а можливо, навіть заважає «нормально» жити. В будь-якому разі, ти знову і знову відкладаєш перший крок назустріч спасінню, а можливо, і зовсім не збираєшся робити його. Здається, що тобі й так добре – без Бога.

Але задумаймося, як ти живеш без свого Творця.

Тобі ніколи не здавалося, що без Бога твоя душа схожа на пустелю? Придивіться уважніше: марнота з’їдає тебе, а якщо зупинишся на мить – підступає туга. Насолоди, що здавалися вічними, через хвилину перетворюються на муки похмілля. Люди, на яких ти покладався, зраджують, і зраджують саме в той момент, коли вони найбільше потрібні. Гроші, на які покладалися всі сподівання, знецінюються в черговому дефолті. Але навіть якщо ти не страждаєш від нестачі грошей, то виникають ситуації, коли вони зовсім марні. Ті ідеї, які ти вважав метою свого життя, не можуть допомогти тобі ні в день лиха, ні тим більше в день твоєї смерті…

І безсмертна душа опиняється біля розбитого корита. Як у кошмарному сні ти біжиш, а всі двері закриваються перед тобою, всі нитки рвуться в тебе в руках, все те, що ти вважав важливим, – нищить тебе. Ти шукаєш спокою, а знаходиш лише метуншню і порожню турботу тих, хто обманює помилковою надією, за яку доводиться розплачуватися скорботою. Гріхи молодості раптом боляче б’ють у старості. Минуле стає твоїм безжальним прокурором.

Ти думаєш, що в твоїй владі є самому добитися чогось серйозного? Але поглянь на себе: всі сили людського духу розбовтані. Розум неспокійно шукає непохитної основи, але бачить, що йому лишається лише туман, знання виявляються брехнею на наступний день. Воля не знає, на чому їй зупинитися. Хіба не буває так, що ти хочеш одного, думаєш про друге, а робиш третє? Почуття теж перекручені, і часом, як п’яний, ти любиш те, що варто ненавидіти, а ненавидиш те, що треба любити. І тоді ти кричиш:

- Я загруз у глибокому болоті, і нема на що спертися!.. Я потрапив у глибинний потік, і швидку течію,що захоплює мене!..

Але ніяка людина не може допомогти тобі…

І тоді мудрець, розуміючи, що тільки з поза меж світу може прийти його спасіння, вигукує: «Боже Ти Бог мій, я шукаю від рання Тебе, душа моя прагне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пустельній і вимученій без води… Я так приглядався до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу, ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославляють!»(Пс. 62, 2 – 4).

Як чудово, якщо ти, ще не дійшовши до дна і не зазнавши всіх нещасть безбожного життя, зрозумієш, що тільки в Бога можна знайти відповідь на пекучі питання, заспокоїти метання безпритульної душі. Справді, краще прийти до Бога хоч би і втративши все, окрім життя, ніж піти з нього без участі у вічному Бутті.

Так людина, усвідомивши своє безсилля перед лицем смерті, що роз’їдає її, раптом дізнається, що є вихід у цих метаннях. Животворчий потік безсмертя готовий омити її душу і дати їй відчути смак вічного Буття. Бог готовий зняти з очей людини покривало мороку і допомогти побачити світ в її сучасному вигляді – без одурманюючої атмосфери суб’єктивності. Тому багато хто і вдається до вод святого Хрещення (справедливо названого боготворчим), що в ньому, як у таємничій майстерні, людина перетвориться в сина Бога.

Цей текст розділено на частини: 1 2