Українська Автокефалія

Цей текст розділено на частини: 1 2

Почуття благоговіння перед таїною Різдва Спасителя у Вифлеємі змушує християнина поміркувати над тим, як достойно підготуватися до цього великого свята. У молитовному житті Церкви таїна втілення дорівнює таїні воскресіння з мертвих, а церковний календар вказує межі і зміст Різдвяного Посту, що нагадує зміст Великого Посту. Різдвяний Піст триває сорок днів. Починається він 15-го/28-го листопада і закінчується в ніч на Різдво 24-го грудня/6-го січня. За цей період спостерігається ріст напруженості, наростання очікування свята: за п’ять днів до нього, тобто 20-го грудня/2-го січня, починається п’ятиденне “предпразднство” на зразок Страсної седмиці, зі своїми богослужбовими особливостями, а переддень свята, “Святвечір”, 24-е грудня/6-те січня, повністю виокремлюються за прикладом Великої п’ятниці. Цей день простою мовою називається “Святвечір”.

Відповідно до Уставу в піст не слід їсти м’яса. Рибу можна їсти по неділях і суботах, в день Введення Божої Матері в Храм (21-го листопада/4-го грудня) і по вівторках та четвергах в дні прославлення святих, а в понеділок, середу і п’ятницю – тільки в тому випадку, якщо в цей день має бути всенічна, наприклад – у престольне свято. Якщо у якісь дні нема особливого свята, то треба готувати їжу на рослинній олії у вівторок і четвер, та без неї в понеділок, середу та п’ятницю.

Як було встановлено Різдвяний піст

Започаткування Різдвяного посту, як і інших багатоденних постів, сягає давніх часів християнства. Вже з четвертого століття св. Амвросій Медіодаланський, Філастрій, блаженний Августин згадують у своїх творах Різдвяний піст. У п’ятому столітті про давність Різдвяного посту писав Лев Великий.

Спочатку Різдвяний піст тривав в одних християн сім днів, в інших – трохи більше. На соборі 1166 року, що відбувся при константинопольському патріархові Луці та візантійському імператорі Мануїлі, всім християнам було призначено дотримуватися посту перед великим святом Різдва Христового сорок днів.

Антіохійський патріарх Вальсамон писав, що “сам святійший патріарх сказав, що, хоча дні цих постів (Успенського і Різдвяного) не визначені правилом, мусимо, однак, наслідувати неписане церковне передання і маємо постити … від 15 дня листопада”.

Різдвяний піст – останній багатоденний піст на рік. Цей піст також називається в Церковному уставі Чотиридесятницею, так само, як і Великий піст. Так як заговини на піст припадають на день пам’яті св. апостола Филипа (14 листопада старого стилю), то цей пост називають Филиповим.

Для чого встановлений Різдвяний піст

Різдвяний піст – зимовий піст, він слугує нам освяченням останньої частини року таємничим оновленням духовного єднання з Богом і приготуванням до святкування Різдва Христового.

Лев Великий пише: “Саме збереження помірності відображене чотирма часами, щоб протягом року ми пізнали, що невпинно маємо потребу в очищенні і що при розсіяності життя завжди треба прагнути нам постом і милостинею викорінювати гріх, який примножується тлінністю тіла та нечистотою бажань”.

За словами Лева Великого, Різдвяний піст є жертвою Богові за зібрані плоди.

“Як Господь винагородив нас плодами землі, – пише святитель, – так і ми під час цього посту повинні бути щедрими до бідних”.

За словами Симеона Солунського, “піст Різдвяної Чотиридесятниці зображує піст Мойсея, який, постивши сорок днів і сорок ночей, отримав на кам’яних скрижалях написані слова Божі. А ми, постячи сорок днів, споглядаємо і приймаємо живе слово від Діви, написане не на камені, але втілене і народжене, і долучаємося до Його Божественного тіла”.

Різдвяний піст встановлений для того, щоб ми до дня Різдва Христового очистили себе покаянням, молитвою й постом, щоб з чистим серцем, душею і тілом могли благоговійно зустріти явленого у світ Сина Божого і щоб, окрім звичайних дарів і жертв, принести Йому наше чисте серце і бажання дотримувати Його вчення.

Цей текст розділено на частини: 1 2