Йосафат Кунцевич – патрон поляків, і великий улюбленець наших уніатів. Що воно на практиці так власне є, загляньте до книжки „Життя Святих” католицької Церкви. Отож, найперше до рук беремо „Життя Святих Господніх на всі дні року”. Ця книга, „апробована й поручена Архиєпископами й Єпископами католицької Церкви”, містить у собі великого формату 1261 сторінку (Перше видання 1894 року, а друге 1922 р.87). Натурально, ми там знаходимо життєпис Йосафата Кунцевича, про якого, на сторінці 1095 так говориться: „Папа Піус 9-й оголосив Йосафата Кунцевича Святим … Йосафат є патроном поляків і русинів”. Так про Йосафата Кунцевича, який роз’єднував українців, ділив на два ворожі табори, які й досі поборюють себе…
Але в цій самій книзі „Життя Святих Господніх на всі дні року” ви ні одного слова не знайдете про Св. Володимира, який через Хрещення України в християнській Православній Вірі об’єднав усі племена в одну велику могутню українську державу. Для нього місця в книзі „Житія Святих на всі дні року” не знайшлось… Бо Св. Володимир православний, а не католицький Святий!…
Але може то „чужі” забули про Св. Володимира?… Беремо до рук „Молитовник Христіянської Родини”, на якому знаходимо таку апробату: „ч. 38 (Орд. Позволяється печатати. Від гр. кат. Митрополичого Ординаріяту. Львів, дня 6. мая 1910 /—/ Андрей Митрополит”38). І тут ми знаходимо обширний життєпис Йосафата Кунцевича. Тропар і Кондак для нього.
До того ще в Тропарі на честь „Йосафата” знаходимо явну неправду, бо в ньому є такі слова: „… от распролюбних врагов убієн єси…” то значить, що Йосафата вбили люди, які любили распрю, ворожнечу, ненависть. Але це ж не відповідає правді, бо ту „распрю”, ворожнечу й ненависть на православну Білорусь приніс Йосафат разом з поляками римо-католиками, які поневолили й гнобили білоруське православне населення релігійне, політичне й економічно, як пропагатор польського римо-католицизму, папства, що він його, як це стверджує не тільки українська, але також польська історія, насаджував силою й ґвалтом, люто переслідуючи Священиків і народ.
„Восени 1623 року прибув Йосафат до Вітебська і почав таке переслідування православних, що, як кажуть історичні записки, пригадувалися часи переслідування перших християн”.
„Вітебщани довго терпіли, але вкінці годі-годі вже було терпіти … Та й помочі ні звідки було сподіватися, бо польські суди стояли по стороні Йосафата; за ним стояв сейм і король; за ним стояло польське Духовенство; за ним стояв Рим. Бо Йосафат був їх робітником”.
„В неділю, 12 листопада 1623-го року, коли Йосафат правив Утреню, його Архидиякон зауважив, що православний Священик Ілля переправляється через ріку Двину, щоб мати для православних Богослуження. І Доротей напав на Іллю зо своїми, тяжко його побив, зв’язав руки й ноги і замкнув в кухні в будинку Йосафата”.
„Вістка про це рознеслася по місті, задзвонили в вічевий дзвін і народ — чоловіки і жінки — рушили до палати Йосафата, маючи в руках, хто що міг взяти”. „Тут найперше освободили свого Священика Ілію, а потім кинулися на Йосафатових слуг”.
„Інтересне оповідають католицькі письменники про хід тих подій. Вони кажуть, що Йосафат: „Зібрав службу, заказав (заборонив) їй набивати рушниці кулями, позволяючи стріляти лише для постраху сліпими набоями” (Життя Йосафата, Канад. вид., стор. 43) …
„Природна річ, що стрілянина посунула людське обурення до крайности. Кожний мусів думати: „Не досить, що грабунком забирає наші Церкви, що забороняє Богослужіння, що побиває наших Священиків і нас переслідує, але ще хоче нас повистрілювати …” І католики в подібнім випадку не інакше думали б!”
„Дальший хід подій пішов по тій стежці, яку прилагодив Йосафат. Люди дістались до йосафатової кімнати, розрубали йому сокирою голову і добили вистрілом з рушниці. Тоді тіло поволокли на берег і кинули в ріку. Рибаки, що тут були, взяли тіло в човен, прив’язали до шиї і ніг камені, завезли на місце, що „звалося Пісковатим і кинули в воду…”
„Доведений до крайности народ понищив багато дечого, що було в палаті. Католицькі письменники так це описують: „…Начиння золоті і срібні… оружіе . .. те все зникло . . . Дісталися до пивниці, викотили бочки з вином і пивом … (Житє Йосафата Кунцевича, Жовків, вид., 1902, ст. 215)”.
„Однакож диво з див, що католицькі оборонці Йосафата відважилися ті бочки викотити на світло денне. Коли б католики їх не викотили, то світ і не знав би, що Йосафат мав бочки з вином і пивом…” „В канадійському виданні” того вже нема… Видно, що канадійські видавці Йосафатового життя додумалися, що золоте й срібне начиння, зброя і бочки з вином та пивом трохи не до лиця Святому, отже вже бочок не викочували — і так зробили Йосафата культурнішим і більше на Святого похожим”.
Рим скажений від ненависти на православних, що вони відважилися поставити спротив ґвалтам польсько-римського наступу на православну душу та боронити свою Матір-Церкву Православну.
Папа Урбан VIII такими словами заохочував польського короля Жиґмунта III до пімсти та покарання вітебських мешканців: “…Державний королю, ти не повинен здержуватися від меча й огню .. .”
А уніятський Митрополит Рутський у своєму листі до Кардинала Бондіна так пише про різні кари, що ними покарано вітебщан: „Відрубано голови двом міським передовим достойникам, а разом з ними вісімнадцятьом горожанам, а їхнє майно сконфісковано. Коло ста других горожан, які розбіглися в різні сторони перед прибуттям комісарів, засуджено на смерть заочно, а їх майно також сконфісковано”.
Про смерть одного з тих передових достойників радника Петра Василевича в „Житті Йосафата” (стор. 242) читаємо так: „Коли кат хотів відтяти йому голову, він (Василевич) почав боронитися руками, а тоді кат відтяв йому одну руку, потім другу, потім вуха, а накінці доперва голову …”
Йосафат ніколи не буде святим для православних українців бо є вбивцею,цей католицький мясник який нищив українців від мала до велика насаджував кровавий католицизм в Україні.Тому для поляків та для зрадників уніатів він може і є “святим” але для більшості українців таковим ніколи не буде.
Православному: Те, що унія на початку насаджувалася жорстокими методами й головним чином у Білорусі – це факт. Але історична правда така, що діяльність Кунцевича не має ніякого зв\’язку з Україною. Його родина – це збіднілі білоруські шляхтичі з під Вільно (там і зараз багато людей із прізвищем «Кунцевич», як і в Білорусі взагалі), які переїхали на Волинь. В 16 років він вступив у монастир у Вільні, потім – у єзуїтський колегіум. Був ігуменам у Жіровичах і Вільні, а потім – Вітебськ. Так що з 15 років і до самої смерті Кунцевич жив і діяв винятково в Білорусі. Про ті події написав відомий білоруський письменник Володимир Короткевич п\’єсу «Звони Вітебська», що була переведена й на українську мову. Ще одне зауваження: Білоруські православні теж дуже критично ставилися до Київського князя Володимирові, тому що, як ви напевно знаєте, саме він напав на Полоцьк, вирізав полоцких князів і силою взяв собі дружиною Рагнеду. У православних білоруських виданнях Володимир ніколи не називався святим, першими його назвали святим московіти. Саме через білоруську агіографічную традицію пам\’яті Володимирові немає в Месяцеслове Требника святителя Петра Могили. Поминання Володимира на проскомідії немає й у служебниках БАПЦ (1959, 1980, 1994 і 2008 р. видання). А от свята Ольга є присутнім, як у древніх, так і в сучасних Служебниках.
Православному .
Дорогиі Брате, звідки у Тебе стільки жовчі й ненависті ?
Здається Ти справді не мав змоги читати нерадянську історію Церкви.
На Твоєму місці, я б подумав, а якщо Йосафат є дійсно святий????? І Ти себе після цього вважаєш християнином ?
Чи знаєш Ти, що Мелетій Смотрицький – православний єпископ який був причетний до смерті Св. Йосафата, відразу після мучеництва Св. Йосафата став уніятом і після років каяття помер у Дерманському монастирі як звичайний монах.
І накінець , мощі Св. Йосафата є нетлінні й сьогодні виставлені для почитання у Базиліці Святого Петра у Римі. Можеш сам у цьому пересвідчитися.
Зичу Тобі правдивої християнської любові й толерантності.
АНДРІЮ.
Дорогий брате! Давайте не будемо думати – гадати чи є Кунцевич святим чи ні, а залишемо це Справедливому Судді . Причислення до лику святих тієї чи іншої людини не змінює її загробної долі. Канонізація – це нагорода Церкви за праведне життя та особливі заслуги перед Христом та Його Церквою. Але чи є криваве переслідування та гноблення православних християн заслугою перед Христом? Думаю що ні. Наступне. Церква ніколи не визнавала за св. мощі нетлінне тіло людини тільки тому, що воно нетлінне – це не основа.
Hlopci, chytajte istoriju. U toj chas koly Volodymyr pryjmav viru, nebulo ni katolykiv ni pravoslavnych u vashumu rozuminni, buly tiljky obrjady. Pryjnjav Volodymyr Viru 988, a rozkol stavsja 1054. A ty pyshesh shcho Volodymyra ne vyznajutj svjatym. Ty pochytaj zhyttja svjatych, ale vizjmy inshyj tom. i pobachysh chy Volodymyr je svjatym u katolykiv.
Choch podyvytysja na zhyttja Sv.Volodymyra, mozhna na cju temu dyskutuvaty, ale nechaj jomu Bog suddeju bude.
По чому пізнають Вас, що Ви Мої учні? Як будете мати любов між собою!
Знаємо Йосафата Кунцевича тільки із звинувачень і з наклепів. Ця стаття в такому дусі і написана, тим більше не достовірні або перекручені факти і все під звинувачення! Тому страшнішої людини як Йосафата немає! А про стятість що вже й казати!!!
Як за часів Йосафата, так і зараз знайодяться люди які це і роблять, що продожують сіяти ненависть між нами!
Скільки читав про Йосафата, але достовірні джерела (наприклад: свідчення свідків на судовому процесі), то не зустрічав такого, щоб Він криваво переслідував православних християн, як це дуже часто говорять.
Браття і Сестри! Знаю Ви мені скажете, що це все було давно і ніхто не знає як це було, і т. д. Добре… можливо… Але забудьмо на хвилину про Йосафата Кунцевича, вернімося до суті християнства. Христос ніколи не розділяє нас, навпаки єднає! Його наука і діяльність творять Єдність! Так тоді просте питання, звідки береться так багато поділів між християнами? Що робити щоб на ново в Єдності у Христі прославляти Бога у Пресвятій Тройці? Скільки Ми від себе вкладаємо своєї праці, слів чи навіть життя у будування Єдності між християнами?
Також переконаний, що правдива Єдність будується тільки з Христом, через Христа і у Христі Господі. Він правдиво Нас обєднює!!! Пізнання і приймання правдивого Христа у своє життя, не тільки наближає Нас до Бога, але і робить Нас близькими один до одного, роблячи Нас дійсно Братами і Сестрами!
З повогю і молитвою у Христі Ваш співбрат.
“Да всі будут єдино”
Святий священномучениче за єдність Христової Церкви у православній вірі Йосафате, моли Бога за нас грішних…
Оце шизофренія конкретна пішла)
Я думаю, Вам важко зрозуміти, як то можна бути водночас вірним Христу у православній вірі і єдиним зі всіма християнами в любови і в Єдиній Церкві, де наступник Петра – перший у любові (мабуть знаєте чиї слова про примат Римського єпископа))). Але нічого, хай Бог помагає. Йосафат це зрозумів, зрозуміли згодом і його вбивці. Дасть Бог – зрозуміємо і всі ми. Слава Ісусу Христу!
Христос навчав, що кожен хто гнівається на брата, той уже – вбивця. Подумайте, що заслужив і отримав після смерті -самвбивця і святотатець, злий хулитель Церкви Божої – Йосафат! Покажіть мені ваших святих, і я скажу вам яка ваша церква!
Заслужив святитель Йосафат Царство Боже, а отримав ще і прославу на земних престолах) Але давайте, навіть якщо ви не визнаєте його святим, молитися за єдність Христової Церкви тут на землі (бо у Божому Задумі навряд чи вона поділена), щоб Святий Дух нас всіх, незалежно від конфесійної, національної чи іншої приналежності, провадив дорогою святости до єдности і спасіння.
собаці-собача смерть
Достатньо почитати звіти васильянскіх монастирів на території Білорусі другої половини 17 – 18 століть, щоб переконатися: Йосафат ніколи не був широко визнаним “святим” навіть серед білоруського уніатського населення. Хоча його культ активно намагалися прищепити не тільки уніатська ієрархія, а і польський костел.
Перша служба Йосафата була складена латиною, а потім переведена на церковнослов’янську мову. І переведено явно не білорусами чи українцями. Адже вона мовно сильно відрізняється від тодішньої місцевої уніатської літератури.Якщо подивитися її Супрасльськоеї видання 1710 р., бачимо, що церковнослов’янська мова видання не містить т.зв. місцевих ізводів (характерних для тодішніх білоруських і українських видань церковнослов’янською мовою).Як відзначають багато дослідників, зокрема проф. А. Мальдіс, текст служби був складений явно не на території Білорусі або України і (або) не насіцелямі місцевих мов. Це свідчить про відсутність культу Йосафата місцевим населенням і зовнішніми спробами прищепити цей культ. Адже це фактично єдина служба і (або) життя, що існую виключно в такій мовної редакції. При цьому, на території Західної України (Галичині) перші місцеві ікони Йосафата (уніатські) датуються … половиною 19 століття.
Щоб переконатись що Йосафат Кунцевич для православних білорусів був КАТОМ достатньо почитати звернення до нього польського коронного гетьмана (польське видання я маю) в якому він призиває Кунцевича діяти в дусі любові як ап. Петро і Павло а не ненависті бо через його дії Річ Посполита може розвалитись