Після довгих суперечок ті відповіли, що сліпий втратив зір не до кінця і його можна відновити, усунувши перешкоди, які не дають хворому бачити; що ж до руки, то вона вивихнута і під дією цілющої сили може повернутися до звичайного положення. «Можливо, – казали лікарі, – це угодно богам, і вони обрали принцепса для виконання своєї волі. Крім того, якщо зцілення вдасться, слава дістанеться Цезарю; якщо нічого не вийде, посміховиськом стануть каліки». Веспасіан, вирішивши, що удача супроводжує його в усьому, і немає речі, навіть найнеймовірнішої, якої йому не дано було б зробити, весело посміхаючись, виконав те, про що його просили. Величезний натовп стежив за ним з напруженою увагою. Каліка тут же почав рухати рукою, сліпий побачив денне світло. Люди, що були присутні там, запевняють, що все саме так і відбувалося, вони повторюють це до цього дня, коли їм вже немає вигоди говорити неправду» (Історія, IV, 81).
Стародавні елліни шанували боввана Аполлона в Магнесії на Менандрі за чудотворного, що має «силу для кожного діла», тобто, були очевидні випадки допомоги. Взагалі, поганам їх боги являлися так часто, що в цьому часом вже не бачили нічого дивного. У стародавніх римлян оракули пророкували майбутнє, а іноді навіть статуї говорили людською мовою. Римський історик Светоній (70 – 140 рр. по Р. Х.) повідомляє такий випадок: «Вбивство (імператора Гая Калігули) було передбачене багатьма ознаками. В Олімпії статуя Юпітера, яку він (імператор) наказав розібрати і перевезти в Рим, вибухнула раптом таким гуркотом реготу, що машини затремтіли, а працівники повтікали, а чоловік на ім’я Касій, що випадково опинився при цьому, заявив, що уві сні йому було наказано принести в жертву Юпітерові бика» (Життя дванадцяти цезарів, IV, 57).
Індуси досягають здатності левітації – переміщення в просторі всупереч дії гравітації, і, як кажуть, досконалий ґуру буває здатний вбити думкою слона. Тибетський буддизм наскрізь просякнутий чудесними здібностями, так що який-небудь лама набуває чудесного дару з’являтися то в одному, то в іншому місці. А відомий містик нового часу Сведенборґ (1688 – 1772) був удостоєний особливого відвідаання: коли він, будучи голодний, з апетитом їв в окремій кімнаті лондонського ресторану, приміщення раптом наповнилося туманом, на підлозі з’явилися безліч гадів, туман перейшов в густу темряву, а коли все розсіялось, в кутку кімнати Сведенборґ побачив у яскравому сяйві сидячого чоловіка, який грізно сказав: «Не їж так багато!».
Ненадовго Сведенборґ втратив зір, ніч і другий день провів без їжі, а наступної ночі побачив того ж прибульця в сяйві і в червоній мантії, який сказав, що він – Христос, і буде диктувати роз’яснення внутрішнього і духовного сенсу писань. Треба сказати, що Сведенборґ очевидно для всіх виявляв ясновидіння: зокрема, 19 липня 1759 під час званого обіду в Ґетеборзі він з жахом розповів присутнім про страшну пожежу, яка в цю ж хвилину почалася в Стокгольмі і впритул наблизилася до його будинку.
Як незабаром з’ясувалося, лихо, і справді охопило шведську столицю, розвивалося практично ідентично до опису Сведенборґа. Він також стверджував, що спілкується з духами померлих людей, причому, часом знав такі факти, які нікому, окрім найближчих родичів покійного, відомі не були. І при цьому він висловлював цілком благотворні думки, наприклад, що люди створюють собі пекло самі власними поганими думками, справами і манерами.
Про неймовірні ж здібності окремих сучасних екстрасенсів немає сенсу згадувати.
(Далі буде…)
Валерій Духанін ,
переклад українською мовою сайт “Українська Автокефалія”, Uaoc.Net
